Андрій ПІХА: «Музика – то для мене все»

Нещодавно довелося поспілкуватися з відомим на Богодухівщині виконавцем естрадних пісень – Андрієм Піхою, лауреатом міжнародних і обласних конкурсів.Андрію, де Ви народилися, де пройшло Ваше дитинство?- Я народився на Вінничині, в селі Крушлинці. Закінчив музичну школу, Вінницьке музичне училище. - Як потрапили на Харківщину? - Приїхав вступати до Харківської консерваторії, успішно здав іспити. Паралельно працював концертмейстером Хар-ківської академії культури, і зараз працюю тут же. - Коли прийшло усвідомлення стати музикантом? - Іще в другому класі. З дитинства любив виступати. Власне, вся наша сім’я співуча, всі співають українські пісні, жодне свято без них не обходиться. Коли навчився грати на баяні, виступав вдома, на сільській сцені, а бабуся моя мені допомагала – грала на бубні. Вже пізніше я почав виявляти особливий хист до співу, навчався в академії культури на відділенні «народний хор». - Які пісні виконуєте на сцені з особливим натхненням? - Звичайно, українські народні, я ж бо з Поділля – співочого краю. - Ви часто зараз граєте на баяні? - Звичайно, сьогодні на сцені я виступаю здебільшого з піснями. Баян – то для мене особлива розрада, гра на цьому інструменті приносить мені величезне моральне задоволення, дає наснагу. Закінчив консерваторію я по класу баяна у відомого професора Володимира Яковича Подгорного. Музика – то для мене все. До речі, баян у мене був особливий, дорогий. Батьки його мені купили ще на першому курсі училища, виготовлений він був відомим житомирським майстром і коштував 4 тис.рублів – на той час досить великі гроші. - Андрію, як у Вашій долі з’явилася Богоду-хівщина? - Це справді доля. Моя дружина Наталія родом з Богодухівщини, села Дмитрівки. Цього року 13 червня була 13-та річниця нашого подружнього життя. - Вона теж музикант? - Ні, вона за професією бібліотекар, друга освіта – економічна, сьогодні працює в Пенсійному фонді. - Чи виявляють музичний хист Ваші діти? - Так. Десятирічний Назарій любить співати. Особливо вдається пісня «Стожари». А в дмитрівському ансамблі «Слобожаночка» він грає на бубні. Донька Софія, якій 1 рік і 7 місяців, сподіваюсь, теж проявить вокальні здібності. Головне, щоб справа, якою будуть займатися, їм подобалася, й це не обов’язково має бути музика. - Де сьогодні виступаєте? - Переважно у театрі опери та балету з нагоди професійних свят. Їжджу також і по районах області, буваю у Росії з виступами. Нещодавно, до речі, у мене був спільний виступ з ансамблем «Кутаїсі» в ХАТОБі. - Коли буде Ваш сольний концерт у Богодухові? - Хочу сподіватися, що незабаром. - Андрію, як Ви долаєте моральну втому, адже у Вас досить напружений графік роботи? - Спокій я знаходжу, відпочиваючи на природі. До речі, у Дмитрівці я орендую кілька ставків. Тож, відпочинок біля води, на рибалці, та ще й з друзями – більшого щастя і відпочинку мені й не треба. Ставок, човен, друзі, пісні – це допомагає мені подолати психологічну втому. Але на першому місці, звичайно, родина, яка завжди підтримує, дає енергію. - Чи багато у Вас друзів? - Дуже. Я люблю людей, люблю відпочинок у компанії. Всі люди різні, але поганих не буває. Шаную всіх, тож і ворогів у мене зовсім немає.- Яке найбільше бажання виникає у Вас після виступу на сцені?- В той момент дуже хочеться поїхати у Дмитрівку, на дачу. Там у нас справді сильна енергетика. Хочеться поспілкуватися з природою, набратися сил. - Щоб Ви побажали читачам «Маяка»? - За будь-яких обставин потрібно, передусім, лишатися людьми, поважати один одного. У мене багато друзів на Богодухівщині, і я гордий цим. Цей край – моя друга батьківщина. Читачам «Маяка» - здоров’я і добра. Розмовляла Тетяна Чернишова Предоставлено газетой "Маяк"
Добавлено: 24-03-2021, 12:39
8

Похожие публикации


Наверх