Парашутний спорт: враження на все життя

Як відомо, серед усіх видів активного відпочинку стрибки з парашутом – один з найекстремальніших. Напевно, багато хто з нас мріяв чи мріє про стрибок із парашутом у власному виконанні. В одних мрія так і залишилася мрією, а інші спробували - і не пошкодували! Якщо ви, читачі, запитаєте будь-кого з тих щасливчиків, то побачите, як захоплено палають їхні очі та якою промовистою стає їхня мова. Власне, мені пощастило поспілкуватися з професіоналами зі стрибків з парашутом. І особисто побачити, з яким блиском в очах вони розповідають про цей вид спорту. А мова далі йтиме про подружжя Шихайлів – Галину Федорівну та Миколу Михайловича. - Після ретельної підготовки свій перший стрибок я здійснила 27 травня 1969 року, - розповідає Г. Ф. Шихайло. - Переборовши власний страх (а боятися – це нормальне відчуття у людини), я полетіла у безодню. Коли розкрився парашут, то неможливо словами описати той сплеск емоцій, це було фантастично. Взагалі, перший стрибок є, так би мовити, неусвідомлений. Адже вперше, коли летиш, не знаєш і не розумієш, що може на тебе чекати. Стрибати з парашутом другий і третій раз було страшніше. Та, власне, третій політ і став вирішальним для Галини Федорівни. Оскільки саме після трьох вірно виконаних стрибків їй присвоїли третій розряд зі стрибків з парашутом. Отож, маючи хороші результати, Г. Ф. Шихайло продовжила далі навчання вже за програмою спортсмена. Неодноразово вона брала участь у змаганнях, стала чемпіоном України з парашутного багатоборства. Близько тисячі стрибків здійснила спортсменка. Як зазначила Галина Федорівна, лише єдиний раз за всі 16 років, які були пов’язані з парашутним спортом, на висоті 1600 м вона помітила, що земля дійсно блакитна. Не може не поділитися своїми враженнями про парашутний спорт і Микола Михайлович, який здійснив три тисячі стрибків (!) і має звання чемпіона Союзу в командній першості. - Парашутний спорт – це моє улюблене хобі, це був і є сенс мого життя, - говорить чоловік. – Багато років з дружиною ми працювали у Богодухівському ДТСААФ. З власної ініціативи і, звісно, з підтримкою керівництва ми набирали учнів, навчали їх. Таким чином, ми відволікали підлітків від вулиці. Адже парашутний спорт він, перш за все, виховує у людині дисциплінованість, уміння переборювати свій внутрішній страх і, врешті-решт, допомагає досягати мети. Заняття на той час були безкоштовні, а зараз, аби здійснити стрибок, треба заплатити чималі кошти. Хтось може сказати, що цей вид спорту є надто небезпечним для життя, та все ж зауважу, що аварійність у парашутному спорті невелика – на дорогах гине більше. Так, були випадки, коли у людей не відкривалися основні парашути, і це жахливо бачити і усвідомлювати, що нічим не зарадиш. Однак, як на мене, це все - людський фактор. Горде подружжя, що з їхньої легкої руки, після навчання у ДТСААФ, багато богодухівської молоді вступило до льотних училищ. Для когось парашутний спорт став поштовхом для інших висот. Навіть діти родини Шихайлів - сини Михайло та Володимир, які майже виросли на аеродромі, стали льотчиками і теж стрибали з парашутом. На запитання, що дав їм парашутний спорт, подружжя в один голос сказало: - Загалом, парашут нам багато дав у житті – ми навчилися падати, щоб потім знову підніматися на ноги, виховав у нас оптимізм. Цей вид спорту навчає приймати рішення, здатність зробити рішучий крок. А взагалі, все наше життя помістилося в оці 16 років, проведені на аеродромі. На роботу ми йшли, як на свято. Що ж, хочеться побажати родині, перш за все, як можна довше зберегти ті світлі спогади про улюблене хобі. І, можливо, 50-річчя подружнього життя відсвяткувати саме стрибком з парашутом. Щастя вам, сімейного благополуччя і зі святом - з Днем парашутиста! 1972 рік. Парашутисти Галина Федорівна і Микола Михайлович разом із сином Михайлом. Політ Галини Федорівни, який вона здійснила у 50 років. Честь віддає 55-річний Микола Михайлович. Стрибав на аеродромі в Коротичах. Подпишись на наш канал на YouTube: https://www.youtube.com/user/dedel6407
Добавлено: 24-03-2021, 12:25
41

Похожие публикации


Наверх