Страчений за віру в Христа



Час невпинно рухається вперед, збігають роки й десятиліття, стираються у могутньому поступі часу окремі сторінки нашого минулого. Однак є речі, які забувати не можна, аби не повторилися вони у майбутньому. Серед таких віх історії – сталінські репресії 30-х років минулого століття, жертвами яких стали широкі верстви населення.

Серед мучеників сталінізму та більшовицької ідеології є тисячі священнослужителів, котрі зазнали немало наруги й знущань, але не зрадили своєї віри, своїх християнських переконань. Настав час згадати усіх поіменно – останніх пастирів розорених і спустошених храмів на теренах Богодухівщини. Запрошую усіх мешканців району долучитися до спогадів, і тоді кожне повернене з небуття ім’я священика стане поверненням духовності, утвердженням ідеалів любові до ближнього, людяності, високості і гуманізму.

Перша розповідь про священика із села Кручик Андрія Гнатовича Савчука, розстріляного сталінськими катами 3 вересня 1937 року. Про нього довго і наполегливо збирала матеріали, довідки, спогади родичів і очевидців (звичайно, і в Кручику) його правнучка, а потім виклала в Інтернеті все зібране під кричущим заголовком – «Мій прадід помер за Христа…» Саме її копіткій роботі ми завдячуємо поверненню з небуття прізвища останнього священика 30-х років минулого століття Кручицької Хрестовоздвиженської церкви. Андрій Савчук виріс на Волині в родині священика. Його дружина Віра теж була донькою священика. Савчуки евакуювалися до Харкова під час Першої світової війни. Шлях їх був тривалим і сповненим поневірянь. Полишали Волинь з двома діточками, та під час переїзду, 1915 року, народилася третя дитина. Прибувши на Харківщину і маючи за плечима духовну академію, Андрій Савчук отримав місце роботи на посаді вчителя школи в селищі Пісочин, що неподалік від Харкова. Та майже відразу після облаштування йому запропонували місце священика у селі Кручик Богодухівського повіту. Це було буремного 1917 року.

Про життя і побут сільського священика написала у своїх спогадах донька Андрія Савчука – Надія Перцева, яка мешкає нині в Болгарії. Їхнє життя в Кручику було схоже на сільську ідилію – мирне і безхмарне до тих пір, поки не здійнялася істерія атеїзму, ненависті, знищення духовності. Колись давно у Кручику, на батьківщині відомого вченого і винахідника Василя Назаровича Каразіна, була церква, на подвір’ї якої містився церковний будинок з шести кімнат, у якому мешкала родина настоятеля храму. Дружина Андрія Савчука була доброю господинею, виховувала дітей, смачно готувала, обшивала свою родину і знайомих. А головне була щирою і привітною до парафіян. Савчуків у селі любили. Після того, як родину викинули з будинку при церкві, односельці охоче надавали їй прихисток і підтримували, як могли. У 1935 році в селі закрили церкву. Священикові надали місце різноробочого на цукроварні. При цьому разом із написанням заяви на роботу настоятель храму мав письмово відректися від сану.

Судячи з того, що проти Андрія Савчука було розпочато переслідування, священик не відрікся. Гутянська сільська рада тоді видала довідку-характеристику на гр-на Савчука в тому, що він за соцстаном колишній служитель релігійного культу, «займається тайним хрещенням дітей, проводить антирадянську агітацію…» Далі – обшуки, принизливі допити, котрі не зламали духу сільського священика. А 31 серпня 1937 року йому винесли вирок – розстріл. Останнього кручицького священика 30-х років минулого століття було розстріляно 3 вересня 1937 року. Розкидані по світу нащадки Андрія Савчука побували на Волині, в Харкові і Кручику, відвідали місце, де стояв Хрестовоздвиженський храм і будинок священика, розпитували місцевих жителів. Знайшлася в селі і очевидиця тих далеких часів – Пелагея Тарасівна, яку свого часу вінчав у сільській церкві священик Савчук.

За розповідями кручан, церква була гарною і сяючою, запам’яталася прикрашеною руками парафіян у дні релігійних свят. А ще була в храмі цінна ікона Божої Матері. Ось така коротка і трагічна розповідь про долю Андрія Гнатовича Савчука, страченого за велику віру в Христа і християнські цінності, які неможливо знищити. Наталія Могилевська
Богодухів православний, Богодухів, православний, історія, цекрва
Добавлено: 24-03-2021, 12:40
13

Похожие публикации


Наверх