70-річчю з дня Курської битви та визволення рідного міста присвячується…



Під час запеклих боїв взимку та на весні 1943 року утворився виступ – так звана Курська дуга, на якому були зосереджені війська радянських фронтів: Центрального (командуючий – генерал К.К. Рокосовський) та Воронезького (командуючий – генерал М.Ф. Ватутін).

У їх складі нараховувалося більше 1300 тис. чоловік, близько 19 тис. гармат та мінометів, більше 3,4 тис. танків та самохідно-артилерійських установок, 2,9 тис. літаків. Вперше в історії війни у резерві Ставки був зосереджений і готовий як до оборони, так і до наступу Степовий фронт (командуючий – генерал-полковник І.С. Конєв), у складі якого нараховувалося 573 тис. чоловік, 7,4 тис. гармат і мінометів, більше 1,5 тис. танків та самохідно-артилерійських установок, 400 бойових літаків. Зі свого боку німецьке командування розробило операцію під назвою «Цитадель», мета якої - зненацька нанести удар по радянських військах, оточити і повністю знищити.

Для цієї операції було зосереджено 50 дивізій, більше 900 тис. чоловік, до 10 тис. гармат і мінометів, близько 2,7 тис. танків і штурмових гармат, більше 2 тис. літаків. Ставка приймає рішення: тимчасово перейти до оборони, під час якої знесилити, а потім перейти до контрнаступу і повністю розгромити ворога. Головний бій розпочався 5 липня 1943 року, в районах Курська (Воронезький фронт) та Орла (Центральний фронт). Німецькі війська зустрілися з неймовірним героїзмом та стійкістю радянських солдат і перейшли до оборони (12 липня). Неабиякий героїзм показали і радянські льотчики, які з перших днів битви стали господарями в небі. 3 серпня 1943 року війська Воронезького фронту перейшли в контрнаступ на бєлгородсько-харківському напрямі. Цьому наступу передувала сильна трьохгодинна артилерійська підготовка та удари нашої авіації. Велику допомогу військам в переслідуванні ворога надало авіаційне з’єднання 2-ї повітряної армії Воронезького фронту (командуючий генерал-лейтенант С.О. Красовський) та 5-ї повітряної армії Степового фронту (командуючий – генерал-лейтенант С.К.Горюнов).

Шостого та сьомого серпня війська також успішно продовжували наступ. У другій половинні дня 7 серпня передовий загін 22-ї бригади під командуванням Н.Г. Веденічева 1-ї танкової армії стрімко ввійшов у Богодухів, а 200-та бригада цього ж корпусу, яким командував полковник М.В. Моргунов, захопила залізничну станцію. У ці дні активно діяли полки 201–ї авіаційної дивізії. Аеродроми гуділи з ранку до ночі, як вулики. Під час наступу авіація здійснювала підтримку наших військ ешелонованими діями штурмовиків та бомбардувальників. Удари наносилися по живій силі, бойовій техніці в районах Томаровки, Борисівки, Бесонівки, Козачої Лопані, Золочєва, Вільшан, Максимівки, Кадниці. Ці дії сприяли подальшому руху танкових військ. У повітряних боях відзначилися льотчики дивізії, збив по 2-3 ворожих літаки. Ось їх імена: П.І. Наумов, І.В. Новожилов, С.М. Пєтухов, М.Ф. Фролов, К.П. Фомічов та інші. Особливо відзначився заступник командира ескадрилії лейтенант М.Т.Ігнатьєв. Він особисто збив 6 літаків. Супротивник намагався розгромити 1-шу танкову армію і заволодіти залізницею Харків-Полтава.

12 серпня з рубежу Кадниці, Вільшани, Ковяги ворог перейшов у наступ на Богодухів, ввівши в бій 400 танків. Німецька авіація групами 20-50 літаків підтримувала з’єднання, що наносило удар по радянських військах. На землі та в небі розгорілися жорстокі бої. Льотчики 2-ї повітряної армії зробили в цей день більше 600 вильотів і провели 17 повітряних боїв. Групи штурмовиків, в супроводі винищувачів, наносили удари по ворожих танках. Рано-вранці, в цей же день, ескадрилія Ла-5фн старшого лейтенанта П.А. Гнідо в районі Максимівки та Вільшан зустріла 30 бомбардувальників та 20 винищувачів. Знищивши 10 літаків, радянські льотчики не дали змоги ворогу пройти до цілі. Лейтенанти В.Д. Єрохін, Н.Д. Плетньов, молодші лейтенанти В.Голицін, А.М. Дружинін, В.С. Окатєв і М.І. Самсонов збили по одному літаку, а командир ескадрилії П.А. Гнідо – 4. При поверненні на аеродром машина Петра Гнідо, пошкоджена в бою, загорілася в небі. Всі наміри погасити вогонь не мали успіху. Більше залишатися в машині було небезпечно. Льотчик намагався підвестися в кабіні, але не зміг: ноги були поранені. І тоді він перевернув літака на «спину» та вивалився із кабіни. Відкрив парашут, льотчик успішно приземлився в розташування наших військ.

15 серпня група в складі 8 Як-1 під командуванням молодшого лейтенанта В.П. Тихонова, прикриваючи війська в районі Охтирки, зустріла 60 фашистських бомбардувальників під прикриттям 20 «месершмітів». Льотчики В. Тихонов, М.Ветров, В.Воронюк, А. Суріков, І.Басов, М.Липін, С. Хмиров і В. Прохоров вступили в бій із ворогом, який силами перевищував в 9 разів. Після першого удару всією групою по головній десятці «юнкерсів» було збито 6 літаків ворога, в тому числі 2 Ме-109 із прикриття. Ворог не очікував такого опору і втративши ще 3 літаки вийшов із бою

 Командир групи Віктор Тихонов у цьому бою збив 3 машини, але в останній схватці його літак отримав серйозні ушкодження, а він був тяжко поранений. Стікаючи кров’ю, Тихонов все ж дотягнув літака до аеродрому і провів посадку. У цей же день відважний льотчик помер від отриманих ран. Тихонова В.П. поховано в братській могилі в селі Улянівка. Віктор Павлович Тихонов народився 10 січня 1923 року в селі Нова Українка Каменського району Пензенської області, в селянській родині. Після закінчення Чернігівської військової авіашколи, у 1942 році, пішов на фронт.

Його бойові дії в повітрі відрізнялися сміливістю, рішучістю та тактичною грамотністю. Віктор Тихонов був радянським льотчиком-асом. Будь-яке завдання, що йому давали, він виконував з точністю та впевнено. На його рахунку 140 бойових вильотів, провів 48 повітряних боїв, в яких особисто збив 11 літаків та 4 у складі групи. 24 серпня 1943 р. за мужність та відвагу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 16 та 17 серпня південніше від Богодухова продовжувалися напружені бої. Великою ціною ворогу вдалося потіснити ослаблені в боях з’єднання 1-ї танкової армії та 6-ї гвардійської армії і знову захопити залізницю Харків-Полтава. Але наступ ворога було зупинено. За наказом Ставки на підкріплення було «кинуто» 5-ту гвардійську танкову армію Степового фронту (командуючий генерал-лейтенант П.О. Ротмістров). Намір ворога - вийти в тил Воронезького фронту – було зруйновано. З 18 серпня 10-й винищувальний авіаційний корпус виконував бойове завдання на охтирському напрямку, забезпечуючи дії 5-го штурмового авіаційного корпусу. Вранці 18 серпня 4 Ла-5 з ведучим В.Ф. Містюком, прикриваючи наземні війська в районі Охтирки, зустріли 12 «юнкерсів».

У короткому бою капітан В.Ф. Містюк, молодші лейтенанти З.Т.Бондарєв і М.Ф. Фролов знищили по одному літаку. У цей день героїчні вильоти провів і штурман 437-го авіаційного полку капітан В.М. Орлов зі своїми відомими, збивши 14 літаків ворога, 4 із них особисто. За два роки війни Віктор Миколайович Орлов здійснив більше 300 бойових вильотів, брав участь у 57 повітряних боях і знищив 21 літак противника, із них 15 особисто і 6 в групі. За відвагу та героїзм, проявлені в повітряних боях, капітан Орлов отримав високе звання Героя Радянського Союзу. Полки 201-ї авіаційної дивізії за період проведення бєлгородсько-харківської операції провели 2482 бойових вильоти та збили 129 ворожих літаків. 25 серпня на мітингу дивізії було присвоєно почесне звання гвардійська, багатьом авіаторам вручено ордени та медалі. Кращим бійцям – П.І. Наумову, І.В. Новожилову, А.А. Губанову, О.М. Маснєву, М.Т. Ігнатьеву, В.А. Рогожину – присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Та радість була засмучена втратою бойових друзів, серед них і К.П. Фомічов, якого було поховано також у братській могилі села Улянівка. Воїни 66-ї гвардійської стрілецької дивізії, що входила до складу 5-ї гвардійської армії, якою командував генерал Жадов, протягом трьох тижнів (з 2 по 23 серпня 1943 року) не могли взяти висоту 200,8 (між Кадницею і Таверівкою), де фундаментально, по обидва боки Муравського шляху, укріпився ворог. Під час боїв за висоту радянськими льотчиками збито над Кадницею три літаки. Впали на рідну землю і два наших. Льотчик Іван Петрович Міщенко загинув смертю хоробрих і похований в братській могилі. Павла Михайловича Бойкова врятували місцеві жінки. За два дні до звільнення села від ворога льотчик перейшов до наших військ, що знаходилися в східній частині села, і сповістив їм важливі відомості розвідувального характеру. Високе звання Героя Радянського Союзу отримав і командир ескадрилії капітан Іван Федорович Базаров, який брав участь у повітряних боях над Харковом, Золочевим та Богодуховом.

8 серпня Базаров отримав від командира 247-го винищувального авіаційного полку 203-ї авіаційної дивізії підполковника Кутухіна наказ прикрити штурмовиків, які йшли на Вільшани. Коли до цілі залишалося декілька кілометрів, капітан помітив, що в «хвіст», замикаючих штурмовиків, заходять 4 «месершміти». Винищувачі вступили в бій, літаки ворога було знищено. За уміле командування ескадрильєю, мужність і майстерність, за особисто збитих 12 літаків ворога І.Ф. Базарову присвоєно високе звання. 22 листопада 1943 року Іван Федорович Базаров загинув. Його поховали в с. Лозоватка Дніпропетровської області, яке пізніше було перейменовано в Базарово та встановлено обеліск герою. За визволення Харківщини звання Героя Радянського Союзу отримав і льотчик-винищувач майор Микола Ізотович Варчук. Штурмовики 61-го Червонопрапорного штурмового авіаційного полку йшли на Богодухів, де була зосереджена велика кількість живої сили та бойової техніки ворога. Їх супроводжували літаки 737-го винищувального авіаційного полку, які вів командир Варчук. Підійшли до Богодухова, було хмарно, але штурмовики почали скидати бомби на ворожу техніку. Зробивши друге заходження, почали скидати бомби на вулиці міста, які були забиті ворожою артилерією та підводами. Зненацька з’явилося 8 «месершмітів» та 6 «фокерів» і почали переслідувати штурмовиків. Майор Варчук попередив про небезпеку.

І зі своєю «четвіркою» перерізав шлях ворожим літакам, розпочався жорстокий бій, який був виграний нашими льотчиками. Під час бою жоден радянський літак не було пошкоджено. А через дві години новий виліт. Тепер на Нову Водолагу супроводжувати ІЛи і знову зустріч з ворогом. У боях за Харківщину М.І. Варчук збив п’ять ворожих літаків, а всього на його рахунку 30 збитих літаків. В одному із повітряних боїв 21 вересня 1943 року відважний льотчик загинув, посмертно було присвоєно почесне звання. На Курській дузі воював і прославлений льотчик, тричі Герой Радянського Союзу Іван Микитович Кожедуб. Дійшов аж до Берліну, на його рахунку 64 збитих ворожих літаки. За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників. Олександр Костянтинович Горовець – єдиний льотчик у світі, який збив в одному бою 9 ворожих літаків, але і сам, попавши під обстріл 4-х фашистських винищувачів, загинув. Посмертно йому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

У повітряних боях відзначився і льотчик-винищувач старший лейтенант Олексій Петрович Мересьєв, незадовго до Курської битви, знову вступив у стрій, після ампутації ніг. Саме про нього книга Бориса Полєвого «Повесть о настоящем человеке». У перших же повітряних боях він збив 3 літаки. Мужній льотчик був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Разом з радянськими льотчиками пліч-о-пліч билася і французька ескадрилія «Нормандія». 14 французьких льотчиків та 58 авіамеханіків прилетіли із Алжиру через Іран до Радянського Союзу, щоб воювати з фашистами. П’ятдесят днів, з 5 липня по 23 серпня 1943 р., продовжувалася Курська битва. За розмахом, напруженістю та результатами вона стоїть в одному ряду найбільших битв Другої світової війни.

У битві на Курській дузі наші солдати проявили масовий героїзм і самопожертвування. За ратний подвиг більше 100 тис. воїнів було нагороджено орденами та медалями, більше 180 чол. отримали найвищу нагороду Вітчизни – Героя Радянського Союзу. «Мы не забудем Курскую дугу, но трижды враг ее не позабудет!» (за архівними документами та матеріалами науково-довідкової бібліотеки ТОДБУ «Державний архів соціально-політичної історії Тамбовської області») А. Волошко, завідувач сектора культури РДА Подпишись на наш канал на YouTube: https://www.youtube.com/user/dedel6407
1943, бій, взимку, весна, дурга світова, перемога
Добавлено: 24-03-2021, 12:25
7

Похожие публикации


Наверх