Леонід Карнаух: «Намолена ікона має особливу енергетику…»

У справжнє царство старовини потрапила я, завітавши на гостини до відомого у місті краєзнавця Л.І.Карнауха. Старовинні речі побуту, давні світлини, предмети воєнної пори… Та особливе, чинне місце у будинку Леоніда Івановича займають ікони. Це – його справжня пошана і оберіг.Сьогодні у його колекції 34 ікони різної пори. Свого часу їх було близько сімдесяти, але життєві обставини родини склалися так, що майже в один момент довелося розлучитися з багатьома цінними рідкісними іконами. Але господар ні про що не жалкує: так було потрібно Богу. Багато ікон він подарував рідним, друзям.- Пам’ятаю, як у 70-х роках минулого століття до мене потрапила перша ікона, - розповідає Л.Карнаух. – Я викупив її у чоловіка за 25 рублів. І одразу відчув від неї теплу ауру. З тих пір вони почали мене ніби «манити» за собою.Л. Карнаух на той час працював в правоохоронних органах, часто бував у селах. Тож якщо бачив ікону «до душі», намагався за будь-яку ціну її викупити. А дехто й просто дарував в знак подяки.Та поряд з цим у Леоніда Івановича часто виникали проблеми зі своїм керівництвом, оскільки таке хобі було заборонене, тим паче для нього, як заступника секретаря парторганізації. Та він, хоч і «підпільно», але не полишав свого колекціонування.У кожній кімнаті родини Карнаухів – свої ікони, а від них віє особливою енергією.- Знаєте, «намолена» ікона – тобто та, до якої тривалий час молилися люди, - несе особливу енергетику, - говорить Л.Карнаух. – Береш її в руки, а вона – тепла. Саме такою іконою є ось ця ікона ( фото 1), яку за словами Леоніда Івановича, малювали в іконописній майстерні Богодухівського монастиря на початку ХХ століття. Саме цей образ займає чільне місце у залі господарів. За їхніми словами, коли у них вдома був екстрасенс, він одразу відчув особливу енергетику цієї ікони.Найстаріша ікона у цьому домі – кінця ХVІІІ ст., виконана у стилі так званого українського письма ( Фото 2 ). Потрапила на богодухівську землю з Черкащини.А цій іконі ( фото 3,) «Воскресение Христа» - близько 150 років, свого часу вона знаходилася у Гутянському храмі. Такого приблизно віку і ця ікона ( фото 4, ), де зображено Бога-отця, Бога-сина і Бога-Духа Святого.- Вважаю, саме ця ікона і є символом нашого міста Богодухів, - говорить Леонід Іванович.- Часто підхожу до «своєї» ікони, - ділиться дружина, Євдокія Петрівна(фото 4) – Цей образ Божої Матері допомагає завжди мені вистояти перед труднощами, винести випробування долі. Ця ікона початку ХІХ століття перебувала у Хотминському монастирі на Бєлгородщині. А у 1978 році її подарував Леоніду Івановичу товариш з Росії. Без сумніву, ікона є свого роду вікном у духовний світ. Звідси і її особлива мова, де кожен штрих – це знак або символ, який означає дещо більше, ніж він сам по собі. І в слова господарів важко не повірити, бо поряд з іконописним образом і справді відчуваєш справжнє умиротворення.Ця розповідь про захоплення Леоніда Івановича була б неповною, якби не сказати про його любов до старих світлин ( фото 5), які він збирає давно і яких в його колекції вже більше 400. В будинку Карнаухів ціла кімната відведена під своєрідну фотогалерею.Ось такий він, небайдужий патріот нашого міста. ( фото 1) ( фото 2) ( фото 3) ( фото 4) ( фото 5) Фотофакт у тему. Пощастило Леоніду Івановичу з дружиною. Євдокія Петрівна підтримує у всьому свого творчого чоловіка, вибачає, що інколи справи громадські для нього важливіші, ніж домашні. Дружина – його надійний помічник і порадник. А нещодавно подружжя відзначило 43 роки подружнього життя. Т. ЧЕРНИШОВА Информация Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Добавлено: 24-03-2021, 12:32
77

Похожие публикации


Наверх