Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Не учні... а діти!

Автор: alex від 18-10-2010, 21:48
  • 0
Не учні... а діти!


Якби існувало звання «Заслу­жений освітянин Богодухова і району» його б однозначно треба було присвоїти Валентині Ма-карівні Лещенко.

Посудіть самі, вона працювала в усіх школах міста — №1,2,3 (тоді вони були середні).

А також уже неіснуючій №6.

А ще в Забродівській, Сіннянській, Зарябинській, Максимівській, Киянівській та Сазоно-Баланівській.

Разом — майже 50 років.

Тож не дивно, що навіть коли Валентина Макарівна просто виходить на ринок, обов'язково зустрічає когось зі своїх учнів.

Сьогодні вони вже дідусі і бабусі.

Буває, одразу і не пізнаєш кого.

Все-таки час пройшов.

Але як називають прізвище — то од­разу згадую...

Цю маленьку жваву жіночку, таку по-вчительськи серйозну на перший погляд, я не уявляю суворою на уроках.

Її тихий і спокійний голос виказує, що гримати на дітей — не її метод ро­боти.

Хоча вона вже три роки на заслуженому відпочинку, та не перестала бути педагогом.

Ва­лентина Макарівна говорить, що мріяла про це з самого малку.

Усі однолітки її тільки вчителькою і називали.

Бо любила гратися «в школу».

Мабуть, ото воно і є покликання.

Все її життя — це школа.

Ней­мовірна кількість грамот, подяк, нагород — свідчення кропіт-кої роботи з дітьми, виховання.

Справжній вчитель не тільки викладає свій предмет.

Головне навчити їх людяності, будь ти математик чи мовник.

Якщо хтось не любить фізики і не може опанувати її — то не біда.

Кожному — своє, - ділиться жінка.

А от коли не вдається привити учням уміння шанувати одне одного, щирість в почуттях — тоді стає гірко.

Увага і тільки увага допоможе в цій справі.

Хоча усім відомо, що тут багато залежить від батьків.

Іноді шкільне і сімейне виховання йде в розріз.

І як тоді бути, скажіть?!

Дитині важко зрозуміти, хто правий, а хто ні ...

На питання, чивідрізняються сьогодні діти від «радянських», Валентина Макарівна впевнено говорить, що так.

Змінюється сам час.

Комп'ютери, мобільні телефони - усюди електроніка.

Але цінності мають зали­шатися ті ж, що й де­кілька століть тому...

Життя цієї жінки вплелося яскравою ниткою в рушник Богодухівського краю.

Вона обрала його після закінчення педагогічного інституту.

Хоча могла б за розподілом поїхати до Краснограду, а то й повернутися через декілька років на батьківщину в далекий Магнітогорськ.

Зараз, здається, що інакше і бути не могло.

І якби вдруге до­велося обирати професію, місце проживання усе б зробила так само.

Найбільша нагорода для учителя за роботу — успіх його дітей.

Не вихованців, а дітей, бо усі учні стають рідними і частин­кою життя.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.