Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Уклін тобі, учителю

Автор: alex від 23-11-2012, 12:00
  • 0

Однокласники – особлива спорідненість людей, над якою не владні ні відстані, ні роки. Розбрелися по світу, загубилися у вирі життя… Але настає день, і  неминуче прагнемо повернутися в рідне селище Гути, у школу, в дитинство і юність, поспішаємо на зустріч з однокласниками. 

На зупинці «Школа» виходимо, і нас привітно зустрічає  вже більш ніж столітня наша «альма матер»… Галасливі обійми, здивування, радість, і вже «ледь втиснуті за парти» сидимо у класі. А перед нами – Вчителька, наша класна мама Марія Миколаївна Косарєва. Невблаганний час намалював безліч зморшок на її обличчі, але очі та голос такі рідні і дорогі  кожному з нас.

- До дошки піде...

Серце завмирає, як тоді, коли забув щось важливе вивчити. У ту хвилину хочеться щось змінити у своєму житті, переписати, щоб ця маленька, чепурна жіночка могла пишатися і тобою теж. Але як і раніше кажеш правду, звітуєш своєму минулому…

Марія Миколаївна – Вчителька з великої літери. Скільком учням вона дала знання, навчила мудрості життя! І завжди вражало: звідки у цієї маленької жінки стільки енергії і сердечного тепла?! Можливо, від того буханця хліба, який отримувала юна Марійка від матусі щотижня в голодні післявоєнні роки і несла за дванадцять кілометрів у сусіднє село Уланово, щоб стало сили вчитися, отримати середню освіту, здійснити свою мрію: стати вчителькою.

У 1952 році у волинському селі Нуйно почалася педагогічна діяльність Марії Миколаївни. Через 6 років вийшла заміж за свого колегу. А в 1959 році вчительська родина Косарєвих переїздить на Богодухівщину. З цього часу починаються трудові будні в Гутянській середній школі. Високопрофесійна, сумлінна праця Марії Миколаївни відзначена державним орденом «Знак пошани», значком «Ударник комуністичної праці», численними подяками, грамотами і безмірною вдячністю дітей та батьків.

Особливо довіряла вчителька нашій самостійності, чеснотам, розуму, а ми намагалися не зрадити цій довірі. Сварила, переконувала, але завжди залишалася поруч. Тому й звикли йти до неї з усіма бідами та радощами. Марія Миколаївна вміла відчувати наш настрій, побачити в наших очах якусь тривогу чи зажуру – і підтримати, захистити від біди, застерегти від необдуманих кроків. Вчила розпізнавати добро і зло, щирість і підступність, багатство душі й духовне убозтво… Привчала мислити, аналізувати, співчувати чужому горю, бути милосердними. На жаль, не завжди її слухали…

І, мабуть, не дивно, що любов до цієї світлої людини надихнула шістьох учнів нашого класу присвятити себе педагогіці. Ці учні – це її продовження, бо саме вона навчила віддавати свої серця дітям, повела у світ знань, допомогла обрати з тисяч свою дорогу в житті, навчила не лише премудрощів шкільних предметів, а й найскладнішої з наук – бути людиною.  І зерна її вчительської любові проросли професійністю, талантами, теплими спогадами її вихованців.

Минули роки, ми стали дорослими, виховали своїх дітей, виховуємо онуків, але Марія Миколаївна залишилася для нас Учителем на все життя.

«Що посієш – те й пожнеш» - запевняє народна мудрість. Посієш щось лихе, недобре – так ось таке і збереш. І гіркими будуть плоди з твоєї ниви. А коли людина поруч з «розумним, добрим, вічним» сіє добро, то і у відповідь отримує любов і шану.

Марія Миколаївна щедро наповнила наші душі своїм теплом, відкрила нам двері у життя, а ми тримаємо їх відкритими для любові і добра, бо, як хтось сказав, всі стежки – від шкільного порога, а ключ до всіх духовних багатств світу – у нього, шкільного наставника.

      Випускники 1976 року  

Зустріч випускників у рідній школі

1972-1973 навчальний рік, 7-й клас у поході до Краснокутська

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.