Мобільна версія сайту Контакти
Богодухів - Історія нашого краю
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua
  
 

Відео


 
 

РЕКЛАМА


 

З минулого театральної Богодухівщини

Автор: alex від 28-03-2014, 12:00
  • 0

Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю. Усі ми любимо театр за те, що він несе в собі вічні ідеї гуманізму та краси, допомагає розвивати естетичний смак, розширювати кругозір. Ми любимо його за те, що у своїй безпосередності театр володіє унікальною можливістю постійно змінювати наше сприйняття світу.

Найяскравішою зіркою театральної сцени Богодухова була відома українська актриса Уляна (Юлія) Суслова. Працювала вона в Богодухівському театрі в період українського відродження, у 20-х – на початку 30-х років минулого століття. А починала свій акторський шлях у трупі Марка Кропивницького.

…До оновленої трупи М. Кропивницького Уляна Суслова приєдналася у 1888 році. Перші гастролі – в Єлисаветграді, і відразу – Петербург. Як і в попередні гастролі, про талановиту гру українських акторів схвально писала петербурзька преса. Так, столична газета «Театральный мирок» не залишила поза увагою і талановиту актрису У. П. Суслову. У коментарі до її портрета, зокрема, сказано: «Ульяна Павловна Суслова одна из лучших представительниц малорусской сцены. Служит в труппе М. Л. Кропивницкого с декабря 1888 года и с громадным успехом занимает амплуа энженю-комик. Ее игра отличается редкою естественностью и безукоризненною передачею и обработкою всех мелейших деталей изображаемых ею типов...»

…У 90-х роках позаминулого століття Уляна Суслова грала у складі трупи Івана Тобілевича і Панаса Саксаганського. 1897 року ці відомі театральні діячі спробували об’єднати акторів у єдину товариську спілку, в трудову артіль, зв’язану однією спільною ідеєю. Добре порадившись з Панасом Карповичем, Іван Тобілевич зібрав усе товариство і виклав їм свій проект організації спеціальної акторської спілки, в якій усі члени мали бути рівноправними, тобто хазяїнами свого діла. Ця думка сподобалася більшості акторів, і вони доручили Івану Карповичу написати статут. Статут той було задумано у грудні 1897 року, а написано спільниками 12 лютого 1898 року.

До спілки, яку було названо «Товариство українських артистів під орудою П. К. Саксаганського», приєдналися такі актори й робітники театру: Л. Ліницька, У. Суслова, А Голубков, Р. Чичерський, М. Кремньов, С. Тобілевич, П. Саксаганський, І. Карпенко-Карий та ін. У репертуарі товариства було понад тридцять п’єс.

Відомо, що у 1913 році театральна трупа Саксаганського побувала на гастролях у Богодухові і сфотографувалася у нашому місті. Той пам’ятний знімок був надрукований у районній газеті «За соціалістичну перебудову» 23 жовтня 1935 року. До речі, у складі трупи під час гастролей  був актор М. П. Рожанський, який теж пізніше, як і Суслова, виступав на богодухівській сцені. Афіша Зимового театру в Богодухові, яка збереглася до наших днів, свідчить, що у неділю 2 березня 1930 року було влаштовано виставу «Безталанна» (Тобілевича) під орудою Рожанського і за участю Суслової. Прибуток від вистави був переданий на користь весняної посівної кампанії. Поруч зі знаменитостями у виставі грали місцеві актори: Довкгело, Свічкаренко, Корж, Підопригора Носенко та ін.

На середину 30-х років М. П. Рожанський працював художнім керівником Семеноярського колгоспного драмгуртка. У драмгуртку брали участь семеноярці – брати Христенки, Ольга І Поліна Забашти, Остап Клочко та багато інших селян, залюблених у театральну сцену.

На кінець 30-х років сліди акторів старого дореволюційного театру У. П. Суслової і М. П. Рожанського загубилися. Старожили Семенового Яру пригадують, що ймовірно Рожанський постраждав під час сталінських репресій, як і брати Христенки та інші учасники художньої самодіяльності.

Остання спроба відродити богодухівський театр припадає на повоєнні роки. Відбудова зруйнованого приміщення міського театру розпочалася уже в 1944 році: було розширено залу для глядачів до 450 місць, переобладнано гримувальні кімнати та інші приміщення театру. Очолював театр П. О. Шмуйлович, художнім керівником і режисером був Г. І. Сулікашвілі. У складі театру повоєнної пори були місцеві актори-аматори А. О. Сластін, З. К. Кириченко, О. А. Шигимага, П. І. Титаренко, М. Ф. Ткаченко та ще близько 20 постійних учасників вистав. На жаль, сталінські репресії та війна з фашистськими загарбниками наклали свій руйнівний відбиток не лише на театральному житті міста, а й на долі талановитих акторів.

Однак і новий післявоєнний театр проіснував недовго. Після гучної постановки «Сорочинського ярмарку» та ще кількох п’єс українських класиків театр все більше зазнавав критики з боку районної газети. Нападки газети торкалися не лише репертуару та рівня майстерності акторів, а й «самого порядку в театрі», - зокрема, дирекції докорялося, що вона «не дбає за моральність нашої молоді». Театр поступово занепадав.

Серед поміщицьких провінційних театрів на теренах Богодухівщини відомий театр поміщика Карпова в селі Куп’єваха. Карпов мав власний балет під орудою француза-балетмейстера. Артистами були кріпаки, у тому числі й примадонна балету – красуня-кріпачка Юлія Дегтярьова. Розквіт театру Карпова припадає на середину ХIХ століття.

Немає сумніву, що театр як один з найдавніших видів мистецтв має не лише багату історію, а й майбутнє. Як казала видатна українська актриса Марія Заньковецька: «Я вірю в кращу будучність українського народу; я вірю, ні, я впевнена, що вільний геній цього народу створить нове, вольне мистецтво. Це мистецтво буде стояти в глибокому органічному зв’язку з інтересами народних мас, буде допомагати їх різнобічному розвитку…» 

Уляна Суслова в ролі Наталки Полтавки під час гастролей трупи М.Кропивницького.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Наталія Могилевська
 
Історія міського самоврядування
  «БОГОДУХІВ.
З історії міського самоврядування»
 
ГУТЯНСЬКІ ЦУКРОВАРИ
  «ГУТЯНСЬКІ ЦУКРОВАРИ»
Первухінському цукровому заводу – 140 років
 
БОГОДУХІВ - БОЙЄРТАУН
  «БОГОДУХІВ - БОЙЄРТАУН»
Дружба, не обмежена у часі