Мобільна версія сайту Контакти
Богодухів - Історія нашого краю
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua
  
 

Відео


 
 

РЕКЛАМА


 

Богодухів і театр

Автор: alex від 26-03-2013, 11:00
  • 85

Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. У другій половині ХІХ століття в Україні поширився аматорський театральний рух.

В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька. Разом з професійними акторами у виставах були задіяні і аматори. Так, у виконанні куп’янських аматорів була поставлена комедія Кропивницького «Мамаша».  І у 1904 році Марко Кропивницький з аматорським колективом відвідав наше місто. Мінімальна ціна на театральні квитки була від п’яти копійок до рубля.

На новий шлях український театр вступив лише в 1918 році під час нетривкого існування (з 29 квітня по 14 грудня 1918 року) Української Держави у формі Гетьманату П. Скоропадського. У заходах уряду вагоме місце займав розвиток освіти та культури (лише на потреби Українського Національного театру було виділено 165 тис. крб.). Цей рік був роком піднесення театрального життя: відкривалися нові театри, а актори отримали статус державного службовця і мали державне утримання. Крім столиці, відроджувалося театральне життя і в інших містах та містечках.

Театральні трупи гастролюють по всій Україні та Росії. У газетах постійно друкуються відгуки про виступи, і не лише схвальні, були також і критичні. Так, критичний відгук було надано на гастролі в м. Богодухові Харківського Національного театру, в якому зазначалося, що жителі сподівалися побачити вперше на місцевій сцені щось нове і гарне з рідного театрального мистецтва, але, на жаль, «весь час йдуть старі п’єси, безідейні, в яких домінуючу роль відіграють танці та співи».

У січні 1920 року в м. Богодухові було відкрито радянський народний театр, а також у місті працювали чотири бібліотеки, три хати-читальні, народний дім, кінотеатр, чотири  клуби.

Після звільнення міста від фашистських загарбників актор театру Валентин Якович Павлов, вчитель, відновив роботу Богодухівського театру. До драматичної трупи театру входили – О.А. Чередниченко, С.Д. Лещенко, К.В. Тарасенко, подружжя Побєйко та Полевич, А.А. Сластін, З.К. Кириченко, Л.С. Голубова – Сулікашвілі та інші.

Директором театру залишається працювати П.О. Шмуйлович, а режисером призначають В.Я. Павлова.

До 1 вересня 1944 року було проведено капітальний ремонт театру, що був зруйнований фашистами. Розширили глядацьку залу до 450 місць, провели переустаткування гримерної та інших робочих кімнат.

У серпні 1945 року колектив театру зайняв першість на обласній олімпіаді художньої самодіяльності з п’єсою Шкваркіна «Чужой ребенок» (режисер В.Я. Павлов). Незважаючи на складність постановки, чималу кількість дійових осіб, колектив зумів показати свій професіоналізм.

Після війни до міста переїжджає частина обласного українського драматичного театру ім. Кропивницького (художній керівник Г.І. Сулікашвілі), а 6 квітня 1948 року театр переїжджає з постійною базою. У цьому ж році театр відзначив своє 15-річчя. Разом з професійними акторами у п’єсах грали і аматори. Театром були поставлені п’єси: «За тих, хто в морі» - Лавреньова, «Платон Кречет» -Корнійчука, «Суєта»- Карпенка-Карого, «В степах України» - Корнійчука.

Драматичний колектив районного будинку культури у 1961 році поставив музичну комедію, оперету «Початок хороший, а кінець ще кращий» місцевого автора Олександра Миколайовича Савченка (він же і режисер). Музику до опери написав харківський композитор О.Левицький. Танці підготувала балетмейстер П.Анісімова, художній оформлювач - В.Литвиненко, декоратор А.Сахно, концертмейстер А.Ревковська. Ролі виконали: Кириченко, Алла Марченко, Олександр Красножон, Микола Тризна (працівник РБК) та інші.

У місцевій газеті було надруковано відгук на поставлену п’єсу директора Богодухівської середньої школи №6 Д.Худолія, який був далеким від театральної творчості і необ’єктивно розкритикував п’єсу. Він писав: «Відрадно те, що оперу написав місцевий автор, який зумів показати життя колгоспної молоді, її працю, активну участь в організації культурного дозвілля. Проте, комедія не позбавлена недоліків, яких би могло й не бути, коли б О.Савченко краще обдумав образи, попрацював над мовою, сюжетом твору».

С.Т. Пилипенко, помічник директора Лозівського радгоспного училища механізації з культурно-виховної роботи, став на захист автора і написав у районній газеті «Прапор комуни»: «Хоч в цілому ідейний зміст музичної комедії не позбавлений недоліків, але в ній вдало показано колгоспну молодь, її працю і відпочинок, тому глядачі радо зустріли премєру спектаклю. В подальших постановках автор врахував критику, змінив образ завуча школи, і від цього виграв драматичний твір».

У 1962 році драматичний колектив районного будинку культури (директор Г.О.Калініченко), на сцені районного театру народної творчості підготував п’єсу В.Щоголіва «Смерть Тихохода» (режисер М.П.Тризна), а головну роль виконав Микола Олександрович Кисіль, майбутній поет і письменник Краснокутщини.

У 1961 році, за ініціативи актора і режисера В.Я. Павлова, організовано було зустріч театралів міста, на якій  був присутнній Г.І.Сулікашвілі, котрий після Богодухова став режисером Сумського драматичного театру ім. Щепкіна, а від районної влади був присутнім  М.П. Тризна, колишній працівник районного будинку культури.

Сценка «Зустріч пілота на станції «Зелена» із оперети «Початок хороший, а кінець ще кращий».

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Наталія Могилевська
 
Історія міського самоврядування
  «БОГОДУХІВ.
З історії міського самоврядування»
 
ГУТЯНСЬКІ ЦУКРОВАРИ
  «ГУТЯНСЬКІ ЦУКРОВАРИ»
Первухінському цукровому заводу – 140 років
 
БОГОДУХІВ - БОЙЄРТАУН
  «БОГОДУХІВ - БОЙЄРТАУН»
Дружба, не обмежена у часі