Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Олександр КАЛІЙ. Військовий медик з передової

Опубликована 24-04-2015, 08:00 в розділ Газета "Маяк" » Про людей
  • 0

Сказати, що земляк мене вразив своїми вчинками–то нічого не сказати. Гордістю проймаєшся, коли усвідомлюєш, що є у нас мужні чоловіки-захисники, які не на словах, а на ділі доводять свою любов до рідної землі, патріотизм.

Одним з таких людей є і наш земляк Олександр Калій, який навчався у Богодухівській СШ №3, медичному коледжі, а тепер з дружиною і трьома дітьми  живе у Харкові.

Знаю особисто Сашу дуже добре, бо його родина мешкала в одному будинку з моєю у Степному. Часто спілкувалися з ним, його сестрою Яною. І, чесно кажучи, коли побачила в мережі інтернет матеріали, телепередачі про Олександра, військового медика із зони АТО з позивним «Док», то емоції просто зашкалювали. «Невже це він, Сашко? Який молодець! Справжній герой!» - витало у голові.

Коли зв’язалася з Олександром, він досить скромно сказав, мовляв, я не герой, звичайний чоловік, який виконує свій обов’язок перед Батьківщиною. Може, це й так, але у наш час, погодьтеся, це справжній патріотизм і героїзм. Адже з перших днів часткової мобілізації 37-річний Сашко оббивав пороги військових комісаріатів, щоб його взяли до армії. Однак, через зайву вагу, йому кілька разів відмовляли. Та настирний хлопець досяг мети – його призвали на службу.

Молодший сержант О.Калій, фельдшер за освітою, на війні був і хірургом, і травматологом, і педіатром, і психологом та навіть патронажним медбратом.

- Одного разу, ми допомагали приймати поранених та загиблих хлопців, — із сумом пригадує «Док». — Побачивши характер поранень, я зрозумів, що на фронті не вистачає медиків. У той же день, написав рапорт про переведення мене до бойової частини. Так і потрапив до медроти 93-ї бригади.

У липні минулого року, бойовому підрозділу, до якого був прикомандирований молодший сержант Калій, вдалося прорватися на двох танках та одній БМП до оточеного донецького аеропорту. Перебуваючи кілька днів у «фортеці», «Док» постійно надавав першу медичну допомогу її захисникам. Саме там, йому вперше довелося витягувати кулі та осколки із поранених, іноді під вогнем, чи в темряві — під ліхтарями.

- У нас був пацієнт з осколковим пораненням передпліччя, - розповідає мій співрозмовник. - Ми, разом із командиром взводу молодшим лейтенантом Вадимом Бітчуком, який, до речі, за спеціальністю хірург, безпосередньо на полі бою провели своєчасне хірургічне втручання, тим самим врятувавши хлопцеві руку.

А вже через кілька днів їхній підрозділ атакував позиції терористів біля села Піски. Зав’язався страшний бій…

- У нас було більше двадцяти поранених, палала бронетехніка, - розповідає Олександр Калій. - Я негайно почав витягувати «300-х» із люка БМП, аж раптом неподалік запрацювали ворожі міномети. Ще кілька пострілів, - і ми всі могли загинути. У той час, командир танкової роти капітан Олександр Лавренко, вже з порожнім боєкомплектом, розгорнув свій танк та вирушив в сторону ворожих мінометів. Він розчавив їх гусеницями та бронею і ціною власного життя врятував нас. Це був вчинок справжнього Героя України, воїна і мужнього офіцера.

Потім, в одному із боїв неподалік Пісків, отримав кулю в плече і молодший лейтенант медичної служби Вадим Бітчук. У підрозділі із медиків залишався лише один «Док», який хоч і був фельдшером, проте досить професійно виконував роботу лікаря-хірурга. Він вміло обробляв рани, витягував кулі та осколки, зупиняв сильні кровотечі. А одного разу, витягуючи пораненого з поля бою під час обстрілу, на нього впало дерево та причавило ногу. Пробувши в гіпсі лише два тижні, він зняв його самостійно та відбув на передову.

- Коли ми дислокувалися у населеному пункті Велика Кринка, місцеве населення ставилося до нас із певною насторогою, дехто навіть називав нас «бандерівцями» та «хунтою», — посміхаючись говорить «Док». — Невдовзі хтось із місцевих дізнався, що у підрозділі є лікар, до якого можна звернутися по допомогу. Невдовзі до мене на «прийом» почали приводити маленьких дітей та навіть новонароджених. Для мене це було звичайною справою, адже працював свого часу у пологовому будинку.

Його підрозділ отримував шість мішків із хлібом, два з яких завжди віддавали місцевим. І суспільна думка про українських військових, незабаром кардинально змінилися. Відчули це гвардійці, коли у цьому селі самі опинилися в оточені бандформувань, тож підвезти продукти не було жодної можливості. Тоді вже самі місцеві мешканці охоче їм допомагали домашніми харчами.

- Найважчий випадок, у моїй практиці був, коли ми їхали на підмогу до третього блокпосту, — розповідає «Док». — По дорозі зустріли нашу КШМ. Збентежений водій, негайно почав шукати серед нас медика… У броні лежав поранений бієць, якого звали Сергій. У нього була відірвана ліва рука вище ліктя, а на правій руці — два відкритих переломи, а також безліч осколків у тілі…

- Разом із ним, я повернувся до 4 блокпосту, в очікуванні на медиків 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, — не стримуючи емоцій розповідає «Док». — Попри велику втрату крові, він під моїм наглядом чотири години був у свідомості. Сергій вижив, однак врятувати іншу руку, після кількох складних операцій лікарям, на жаль, не вдалося…

«Док» із сумом згадує, що йому не вдалося врятувати життя лише одному офіцеру: коли підрозділ потрапив у засідку, ворожа куля влучила старшому лейтенанту між пластин бронежилета — прямо у серце…

Сам же молодший сержант Калій неодноразово отримував поранення. Так, ще на початку своєї служби у нього був надрив ахіллового сухожилля і сильне забиття правої ноги, коли Олександра привалило деревом. Також у боях він отримав перелом гомілковостопного суглобу лівої ноги, мав два осколки у правій… Навіть після кульового поранення стегна лівої ноги та контузії голови і правого ока Олександр продовжив свою службу…

О.Калій демобілізувався з 93-ї бригади 9 березня. А вже 1 квітня пішов воювати у полк спецназу, він – парамедик батальйону. Причому воює, як і раніше, на передовій: «Док» служить у складі розвідгрупи, здійснює разом з товаришами рейди у тилах сепаратистів.

Днями Олександр розповів, що наразі воює у Донецькій області. Говорить:

- Вчора відбивалися на Спартаку. Вивезли звідти вісьмох поранених, троє з яких – важкі. Але, головне, всі вижили. Повернуся з війни тоді, коли все це жахіття закінчиться і для моєї країни не буде небезпеки…

Скажіть, хіба це не вияв справжнього, щирого патріотизму!

Його дружина Марія разом з доньками Вікторією, Єлизаветою, Олександрою та Веронікою, звичайно, переживають за свого чоловіка та татка, однак знають що він на передовій дуже потрібен…

Тож хай щастить тобі, Олександре! Ми, земляки, тобою пишаємося.

Розмовляла Тетяна ЧЕРНИШОВА

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.