Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Афганістан болить в його душі

Опубликована 15-02-2013, 08:00 в розділ Газета "Маяк" » Про людей
  • 0

З кожним роком все далі і далі відходять у минуле трагічні події в Афганістані. Та все ж час непідвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів України. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти – своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками, учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

У День памяті воїнів-інтернаціоналістів, хотілося б розповісти про відважного чоловіка, гартованого АфганістаномВячеслава Олександровича Масюка. Він вибрав у житті нелегку дорогупонад 22 роки служив у війську. А захищати рідну землю, стояти на варті миру у всі часи було справою честі та гідності мужніх людей, справжніх патріотів своєї країни.

Народився Вячеслав Олександрович у селі Залізниця (Любишівський район, Волинська область). Після закінчення школи вступив до авіаційного інституту, який успішно закінчив у 1981 році. Того ж року був призваний на військову службу в Приморський край (Далекий Схід). Регламентований ритм солдатського життя, напружені будні на навчальних полігонах гартували юнака, який звик долати труднощі. Тож після двох років служби він твердо вирішив поєднати свою долю з армією. І у 1983 році продовжив військову службу.

…У 1987 році за власним бажанням Вячеслав Олександрович був направлений у Демократичну Республіку Афганістан. Незважаючи на всі ті жахливі події, що вирували у цій державі, він твердо вирішив теж стати на захист знедоленого народу. Рік військовий Масюк гідно виконував, як прийнято тоді було казати, свій «інтернаціональний» обов’язок у Баграмі – був начальником групи обслуговування літаків-штурмовиків СУ-25 «грачі». Як зазначає  Вячеслав Олександрович, «там ми навчилися по-справжньому цінувати життя, дружбу, взаємодопомогу…»

Йому, як і іншим воїнам, часто доводилося брати участь у різних операціях, засадах, патрулюванні…

-З того періоду служби на чужій землі пам’ятається чимало незабутніх епізодів… Спека, пилюка, пекуче дихання афганського вітру… Пригадую, як отримали оперативне завдання: якомога швидше дістатися в Кабул, оскільки там в оточенні душманів опинився аеродром. На жаль, з 12 літаків вдалося врятувати лише два, - розповідає воїн-афганець.

Запитую, а що вразило найбільше? «Смерть друзів, усвідомлення того, що ти не зміг їх уберегти, а найстрашніше – співчуття горю матерів, дружин і дітей, коли «чорний тюльпан» привезе на батьківщину цинкову труну», - відповів чоловік.

Звичайно, тяжко В. О. Масюку згадувати ту страшну війну, згадувати тих, хто не повернувся з поля брані. Афганістан і досі болить в його душі.

Багатостраждальну афганську землю Вячеслав Олександрович покинув у 1988 році, продовживши службу в Івано-Франківську.

У 2003 році він закінчив військову службу старшим інженером авіаційної дивізії, у званні підполковника запасу. Чоловік має безліч нагород, зокрема, медалі «За бойові заслуги», «Від вдячного афганського народу» тощо.

Нині підполковник Масюк працює у районному управлінні юстиції. Свої обов’язки виконує сумлінно, користується авторитетом серед колег. Поважають і довіряють йому товариші-військові. Уже який рік поспіль Вячеслав Олександрович є заступником голови районної громадської організації ветеранів локальних війн «Єдність».

Пишається захисником і його родина – дружина Римма Вікторівна, донька Юлія зі своїм чоловіком Олександром (до речі,теж військовим) і прекрасний внук Назар. Для них Вячеслав Олександрович є справжнім надійним тилом.

Насамкінець бесіди запитала у В. О. Масюка про те, що він найбільше  цінує у людях. На що підполковник відповів: «Чесність, порядність і відповідальність». Звісно, іншої відповіді від людини, яка стільки років життя віддала військовій службі, я й не очікувала.

Баграм. 1987 рік. Воїн-афганець В.О.Масюк біля літака СУ-25 «Грач»

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.