Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Щастя дитини - у щасливій родині!

Опубликована 28-09-2012, 14:38 в розділ Газета "Маяк" » Про людей
  • 0

Тому, хто виріс у рідній сім’ї, важко уявити, що відчуває маленька дитина, яка залишилася без батьків. Майже безпорадна, без підтримки та любові, вона, як пересаджений паросток на палючому сонці, - лишається наодинці із складними життєвими проблемами. 

Останніми роками пріоритетами державної політики стало виховання дітей-сиріт у родині (усиновлення, опіка, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї). І це, напевно, дуже добре, адже обездолені діти мають своєрідний шанс відчути смак повноцінного життя, зрости всебічно розвиненими, духовно та морально стійкими.

Чесно кажучи, мене завжди захоплюють люди, які, жертвуючи власними інтересами, йдуть на такий крок, зокрема, усиновлюють дітей чи створюють прийомну сім’ю. І що б не говорили заздрісники, мовляв, «вони ж отримують за це гроші» і т.д., їм не зрозуміти, що у серцях цих людей живе справді велике почуття любові до дітей, бажання зробити життя хоча б однієї сироти кращим. І у цьому я впевнилася в черговий раз, відвідавши такі прийомні сім’ї за сприяння Богодухівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.   

Кожна родина, кожна мама і кожна дитина у цих сім’ях – то особлива доля.

Тетяна Феодосіївна, приміром, прийомна мама вже 2 роки. Одна її прийомна донька вже досягла повноліття, навчається у Красному Куті, інша – школярка. І хоча власних дітей, на жаль, у жінки немає, всю свою любов і ласку вона віддає цим дівчатам. П’ять років тому доля привела її з далекої Волинської області на Богодухівщину, до вірної подруги. Так богодухівський край став її рідним, а діти - розрадою і опорою. Є в родині  взаєморозуміння, а головне - любов, тож і радісно жінці від цього на душі.

- Якби здоров’я дозволяло, я б взяла на виховання ще багатьох дітей, - говорить прийомна мати. – Бо, вважаю, це найкращий спосіб замінити сироті справжню родину, відчути себе рідною і потрібною. 

У Вікторії В’ячеславівни є власні син і донька – Денис та Юля, але безмежна любов жінки до дітей і нескінченне людинолюбство, милосердя покликали її зробити добру справу для обездолених. Ще три роки тому у неї  виникло бажання взяти на виховання  у родину дітей з притулку. А цього року її мрія здійснилася – тепер у їхній сім’ї живуть Євгеній та Олександра, рідні брат і сестра.

- Ви не уявляєте, яке це диво – мої діти, - з гордістю і радістю ділиться співрозмовниця. - Які вони у мене розумні! А ще – справжні помічники. Я навіть подумки не ділю їх на своїх і не своїх, тепер всі четверо - найрідніші у цьому світі мені люди. Чесно сказати, спочатку я переживала: чи зможу полюбити цих дітей, як власних? Але з першої хвилини нашого знайомства всі сумніви розвіялися, я зрозуміла, що зробила правильний вибір. Адаптація пройшла безболісно, якось природньо, тож уже у перший день здавалося, що Саша і Женя  живуть у нас від свого  народження. І старші, і молодші знайшли спільну мову (фото 1), допомагають одне одному, і  від цього ще радісніше на душі. Знаєте, мені було до сліз приємно, коли моя рідна донька на питання, що подарувати їй на день народження, відповіла: «Мамо, купи мені набір дитячого посуду для Саші». Вважаю, якби кожен взяв у родину прийомну дитину, наш  світ став би добрішим.

Ірина Леонідівна теж має своїх власних доньок – студентку і школярку, але це не зупинило її у бажанні зробити кращим життя хоча б однієї обездоленої дитини.

- Взяти на виховання дитину, яка потребує піклування, ми вирішили з доньками ще років зо два тому, - розповідає педагог з 20-річним стажем. – Хотілося подарувати сімейний затишок, любов і турботу дитині, яка за волею долі опинилася у несприятливих життєвих обставинах. І ось уже  майже півроку, як у нас живе Дмитро. У планах – взяти на виховання ще одного хлопчика.

Спілкуючись з жінкою, її прийомним сином, важко було не помітити щирість їхніх стосунків і почуттів. До цього хлопець був на вихованні у іншій родині, але, як зізнається, саме у Ірини Леонідівни відчув справжню турботу і любов. Ще у перші дні, знайомлячись з родиною, будинком, двором, садом, городом, хлопець дивувався: «Як у вас тут красиво!» А вже через кілька днів говорив : «Я люблю тебе, мамо, бо ти чиста і красива». Тепер у хлопця є власна кімната, де все для нього – і іграшки, і нове ліжко, і стіл… Зараз Діма  навчається у другому класі, і нещодавно висловив вголос свою мрію:

- Я, як виросту, побудую великий будинок, де найкраща кімната буде для моєї мами Іри, а ще я придбаю їй машину.

І хоч у будинку і дворі – ідеальний порядок, все ж, зізнається родина, відчувається необхідність чоловічих рук, надійної підтримки. Власне, все говорять слова хлопчика, які він сказав у розмові:

- Будь ласка, знайдіть нам тата. Щоб маму не обіжав, щоб не пив і не палив, щоб вуса і бороду брив.

Віриться, що у такої дружної, життєрадісної, оптимістично налаштованої родини обов’язково буде надійний захисник, котрий  не побоїться розділити відповідальність, яку взяла на себе мужня Ірина.

Про В.М.Жиленко можна навіть не розповідати – напевно, кожен читач її пам’ятає з публікацій «Маяка». Валентина Миколаївна – перша у районі, хто створив дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Це було у 2006 році. Так у сім’ї  тоді з’явилися 4-річний Сергій, 8-річна Віка, 12-річні Таня і Андрій, а у 2007-му - 12-річна Оксана. Ще у їхній сім’ї був на вихованні Гена, який зараз живе і навчається в СНВК. В самої ж жінки двоє власних дорослих дітей, вона вже бабуся, але бажання допомогти обездоленим дітям взяло гору.

Звичайно, сьогодні прийомні діти Валентини Миколаївни вже дорослі, старші вступили до харківських училищ. В домі порядок, у кожного є свій куточок, кімната, де можна займатися улюбленою справою. Які чудові картини з бісеру виготовляють дівчата – можна замилуватися! А які прекрасні картини малює Андрій! До того ж хлопець – вправний кулінар, нас він пригостив  смачними- пресмачними пончиками. І навіть рецептом поділився для наших читачів (див.нижче).

Рецепт пончиків-бубликів від  Андрія  

Розмішати 3 яйця і банку згущеного молока (сирого), додати 2-3 чайні ложки розпушувача тіста, пучку солі, трохи ваніліну, приблизно 400 г борошна. Замісити тісто, воно має бути трохи липким. Після цього тісто розкатати в пласт, вирізати з нього кружки діаметром приблизно 5-7 см (кружкою), а потім кришкою з пляшки вирізати в них середину. Смажити з обох сторін на олії до рум’яного кольору. Смачного!    

Звичайно, як у кожній родині, є тут і непорозуміння, і сварки, адже й вік дітей непростий –перехідний, та найважливіше, що тут панує любов. Мама Валентина намагається загасити будь-який прояв конфліктної ситуації, кожного дня спілкується з дітьми, пояснює і показує власним прикладом правила життєвої поведінки. У цій сім’ї, як і у всіх, де побувала того дня, теж немає чоловічих рук. Але мами і діти намагаються власними силами вирішувати побутові проблеми. І їм це вдається.

Правду кажуть, чужих дітей не буває. Адже, як відомо, вони – наше майбутнє. На жаль, обділені діти, відчуваючи свою неповноцінність і беззахисність, часто зневіряються у справедливості су-спільства та сенсі подальшого життя. Тому ми, дорослі,  зі свого боку маємо докласти максимум зусиль для того, щоб не допустити втрати віри, любові та надії у дітей, яким не пощастило з біологічними батьками. І такі шляхетні вчинки, які здійснили ці мами, доводять цю аксіому. Тож щастя вам, родини, і благополуччя!

Мама Іра з Дариною і Дмитром

Дружна родина Жиленків, Андрій –другий зліва.

 

 

 

Н.Є.Прилуцька, директор  Богодухівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Ю.О. Остахова, головний спеціаліст центру (на фото) говорять:

- На сьогодні у районі функціонує 11 прийомних сімей, в яких виховується 17 дітей, та 1 дитячий будинок сімейного типу, де знайшли родинний затишок 6 вихованців. Згідно з законодавством, всі ці сім’ї охоплені обов’язковим соціальним супроводженням, метою якого є створення належних умов для забезченя індивідуальних потреб кожної прийомної дитини та дитини-вихованця. Звичайно, як показує практика, прийомні батьки, взявши дитину на виховання, зіштовхують з багатьма проблемами. Особливо в період, коли дитина проходить період адаптації. Але, коли завдяки щоденній титанічній роботі прийомних батьків та батьків вихователів зерно, посіяне ними в душу, колись чужої для них дитини, проростає, розумієш, що кожен з нас в такий спосіб може зробити цей світ кращим. 

Якщо Ви небайдужі до дітей, які потребують батьківської любові, родинного тепла, якщо Ви вирішили створити прийомну сім’ю на базі своєї родини, ми завжди чекаємо Вас в районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (контактний телефон 3-45-65) та у службі у справах дітей Богодухівської райдержадміністрації (контактний телефон 3-41-42).

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.