Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Опубликована 5-08-2011, 15:52 в розділ Газета "Маяк" » Про людей
  • 0
Це незвичне інтерв‘ю - побажання особливе тим, що його дають респонденти з різних куточків світу, люди різного віку і різних професій. Але об’єднує цих чоловіків і жінок одне – вони народилися в Богодухові, жили тут. Але доля закинула їх далеко від нас, та в серці вони лишились патріотами рідного міста, і час від часу їх охоплює ностальгія за містом свого дитинства, юності чи молодості, бо це справді - найкращий час у житті кожного з нас.

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Андрій БАБАК, 31 рік, м. Брюссель, Бельгія:
Моя біографія нічим не відрізняється від однолітків: школа (а закінчив я школу №2 Богодухова), навчання в СПТУ. Армія (служив, до речі, поряд, в Охтирці)… А потім- самостійне життя. Працював у нас на СТО, потім у Харкові на будівництві, але зарплати ледве вистачало зводити кінці з кінцями. Тому вирішив, як кажуть, спробувати кращої долі за кордоном. Спочатку трудився у Португалії, потім - в Іспанії, зараз живу і працюю у Бельгії. І ніскільки не жалкую про свій вибір. Отримую гідну зарплату, відчуваю себе людиною. А що б я мав тут? Але все одно, звичайно, скучаю за рідним містом, тут у мене багато рідних і друзів, яких я дуже люблю, і коли випадає нагода, обов’язково відвідую місто свого дитинства.
Усім богодухівцям напередодні Дня міста бажаю лише всього найкращого і завжди досягати успіхів у житті.

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Ольга КРИВОШЕЯ, 53 роки, м.Байконур, Казахстан:
Ми з чоловіком обоє з Богодухова, але доля закинула нас далеко від рідного дому – до Казахстана, на Байконур.
Я навчалася в СШ №3, з 1964 по 1974 рік, моє дівоче прізвище –Явдак. Потім закінчила інститут, а в 1985 році разом з сім’єю переїхали в Казахстан, м. Байконур, до нового місця служби чоловіка. І я, і чоловік служили у лавах Радянської армії. Зараз ми пенсіонери, але продовжуємо працювати в системі «Рокосмос». Я працюю на заводі по збиранню ракет, а чоловік запускає ці ракети на «Гагарінському старті». Робота наша дуже цікава, а, головне, що бачиш результати своєї праці.
Про місто у нас лишилися тільки найкращі спогади. Користуючись нагодою, шлемо щирі вітання своїм колишнім однокласникам з 10-А і 10-Б класів випуску 1974 року, учителям.
Всім землякам шлемо сердечний привіт і вітаємо з Днем міста! Бажаємо щастя, міцного здоров’я, благополуччя і трудитися, не покладаючи рук, на благо рідного міста, малої батьківщини.

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Ігор ГРИНЕНКО, 40 років, м. Петропавловськ-Камчатський, Росія:
Народився я у Богодухові, тому він лишиться мені рідним, де б не жив.
Навчався я у першій школі, де на той час був директором славнозвісний М.С. Бєляєв – справжній Учитель і просто хороша людина. Після закінчення 8 класу я вчився у місцевому СПТУ №51, яке закінчив з відзнакою. Потім – армія. Коли повернувся у рідне місто, зрозумів, що нічого мені тут робити, вирішив пов’язати свою долю з армією. Закінчив найкращий на той момент навчальний центр у Радянському Союзі – у славному місті Богодухові (це не іронія, так було насправді), і з 1991 року служу на Камчатці у морській піхоті. Але щороку прилітаю у відпустку сюди до мами і друзів.
А побажати своїм землякам хочу чистого неба над головою і вірних друзів, всіх життєвих благ і довгих років щасливого життя.

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Сергій СЛІСАРЕНКО, 45 років, м.Москва :
Я закінчив Богодухівську середню школу №1, і досі з теплотою згадую однокласників і вчителів. А, взагалі, я, як вступив до училища в 1983 році, приїжджаю до Богодухова тільки у відпустки. А закінчив я, до речі, Горьківське вище військове училище тилу. У ньому навчалися і земляки з Богодухова, принаймні ті, кого я знаю: Володя Варакута, Андрій Тарасенко.
Після закінчення училища проходив військову службу на посадах начальника продовольчої і речової служб військових частин ППО м.Одеса, на Чукотці, Уралі, у Підмосков’ї… Зараз служба закінчується, і, як кажуть, скоро - на заслужений відпочинок. Закінчую служити у званні підполковника на посаді старшого інспектора-ревізора фінансової інспекції Оперативно- стратегічного командування Повітряно-космічної оборони (у радянські часи це був Московський округ ППО).
Донька Євгенія (назвали на честь бабусі) зараз якраз вступає до медичного інституту, тож, сподіваюся, вона продовжить династію медиків, адже моя мама, а її бабуся - Євгенія Антонівна Слісаренко- працює у Богодухівській поліклініці лікарем.
Багато пройшло часу з часів мого дитинства, немає вже славнозвісного Будинку піонерів, міський ставок зовсім обмілів…Здається, що й саме місто мало-помалу приходить в занепад. А от жителі, якими були - такими й лишились. Про кожного жителя можна писати книгу пригод в стилі Жюля Верна. Я дуже люблю своє рідне місто, своїх земляків. Побажання на День міста у мене такі: будьте всі здорові і щасливі, радійте кожному дню і лишайтесь оптимістами!
А 7 серпня я обов‘язково відвідаю місто свого дитинства, побуваю на святі. До речі, хочу відзначити, що свята у місті з кожним роком стають цікавішими. Тож хочеться дізнатися, що цього року підготували нам організатори. Думаю, як завжди, приємно здивують. До зустрічі, рідне місто!

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Валерія ХАНОВА, 33 роки, м. Ронки дей Легіонарі, Італія:
Мій тато, Олексій Павлович Ханов, - військовий, і у 1967 році він разом з родиною прибув на службу до Богодухова. Тоді вже була моя сестра Ірина, а я народилася саме у Богодухові, у 1977 році.
Тато приїхав до Богодухова капітаном і дослужився до звання полковника, був начальником школи молодших спеціалістів, тож, думаю, багато хто його пам’ятає.
А в 1987 році тата перевели до Кривого Рогу, де ми і «осіли». Зараз батьки і сестра живуть у цьому місті, а мене доля «закинула» в Італію.
Пригадую це прекрасне місто, де народилася, - Богодухів і його чудових людей з приємним щемом у серці. Ми, діти, бігали і гуляли, це були найщасливіші і найбезтурботніші роки. Пригадую озеро в с.Івано-Шейчино, де часто ми відпочивали родинами. Яка там краса! Прикро лише, що, настільки я знаю, військова частина зараз розформована і перебуває у жахливому стані. Але все одно я люблю Богодухів і шлю усім його жителям від свого імені і від своєї родини найкращі побажання всіляких гараздів і благополуччя. Можливо, ми колись зустрінемося, Богодухове!..

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Світлана НЕДЯЛ (Ткаченко), 48 років, м.Беер - Шева, Ізраїль:
Вже 25 років, як я виїхала з Богодухова і 12 років, як лишила Україну. Але Богодухів і досі в моєму серці, я його називаю «Бог моєї душі» і дуже за ним сумую. У цьому місті у мене живуть родичі, зокрема, Тетяна Ковш, Тетяна Ткаченко, родина Омельченків - і це є той місток від мене до Богодухова. А ще у мене у Богодухові лишилися друзі і добрі знайомі, яких я дуже люблю і сумую за ними. Користуючись нагодою, передаю їм усім привіт через газету і шлю щирі вітання.
Всіх богодухівців вітаю з Днем звільнення Богодухова від німецько-фашистських загарбників і Днем міста, бажаю всім здоров’я, щастя, любові, благополуччя, а місту- процвітання і розвитку до рівня європейського міста. Всього найкращого тобі, Богодухове!

Земляки із-за кордону, або Богодухівського цвіту - по всьому світу

Сергій РИБАЛКО, 45 років, м. Мельбурн, Австралія:
Я й досі згадую з теплотою у серці свою рідну вулицю Красноармійську- Моргунова у Богодухові. Навчався я спочатку у школі №6 (1973-1981), потім- у середній школі №3 (1981-1983).
Працював учителем інформатики в СШ №3, керівником комп'ютерного гуртка Будинку Молоді, інженером з обчислювальної техніки на Богодухівському м'ясокомбінаті. Так склалася доля, що у 1998 році я виїхав з Богодухова. Зараз живу в Австралії, працюю розробником програмного забезпечення для медичних закладів. Роботу свою дуже люблю.
Останній раз був у Богодухові у 2008 році на зустрічі випускників і відзначенні 25-річчя з дня закінчення школи.
Життя моє склалося дуже добре, і я вдячний долі за це. Але ностальгія за Богодуховом не лишає мене ніколи. Рідне місто-це рідне місто, і цим все сказано.
Всім землякам шлю палкий привіт і бажаю любити своє місто і пишатися ним. З Днем міста!

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.