Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Талант - це праця і натхнення

Опубликована 14-11-2010, 00:19 в розділ Газета "Маяк" » Світ захоплень
  • 85
Талант - це праця і натхнення Талант - це праця і натхнення Талант - це праця і натхнення Талант - це праця і натхнення


Дійсно, невичерпне джерело талановитих, душевно багатих і обдарованих людей у нас на Богодухівщині.
Започаткувавши рубрику «Світ захоплень», ми відкриваємо для себе і для вас, шановні читачі, наших талановитих земляків.
Сьогоднішня наша розповідь про надзвичайну рукодільницю, красиву, елегантну жінку Людмилу Василівну Юдіну.
І як сказала сама Людмила Василівна, вміння вишивати, в’язати, шити, бачити і відтворювати красиве на тканині своїми руками в ній закладено генетично.
Моя мама була великою рукодільницею, але, на жаль, дуже рано пішла з життя.
Тож, мабуть, від моєї матусі перейшов до мене цей дар, - говорить Л.В.Юдіна.

У далекому вже 1978 році приїхала вона разом зі своїм чоловіком Володимиром Пилиповичем, лікарем-онкологом, до Богодухова і до цього часу живе поруч з нами.
Не всі знають, що ця жінка у той час була для богодухівських жінок прикладом, бо завжди була стильно, зі смаком, одягнена, елегантна, неначе з обкладинки журналу.
Прийшла вона працювати до школи-інтернату (нині ОНВК) тимчасово, та так і залишилась у ньому на цілих 25 років викладачем трудового навчання (тоді ще домоводства).
А починала Людмила Василівна в Латвії після закінчення Лієпайського педагогічного інституту вчителем домоводства.
Директор школи привів мене до порожнього класу, - говорить Людмила Васи-лівна, - дав мені мішок білого борошна.
Я не розуміла, навіщо воно мені.
Як потім пояснив директор, мені потрібно було пекти тістечка і продавати їх вчителям школи.
Так я і зробила, а на виручені гроші обладнала кабінет домоводства, який потім демонструвався у Москві на ВДНГ.
Л.В.Юдіна знайшла спільну мову з учнями, вчила їх шити, вишивати, в’язати.
Російська вчителька в Прибалтиці здобула собі авторитет не лише серед колег, а й серед батьків дітей, любов і повагу учнів.
А це дорогого коштувало.
Та доля склалася так, що народившись на Донеччині, поживши в Угорщині, Чехословаччині, Німеччині, отримавши вищу освіту в Латвії, повернулася Людмила Василівна на Україну саме до нас, на Богодухівщину.
Важко було починати працювати з дітьми-сиротами, але чоловік заспокоїв: з такими дітьми – лише добром і любов’ю, ніяких покарань і підвищеного тону ( а чоловік був дуже розумним і мудрим, і прожили вони разом 30 щасливих років).
Діти зграйкою ходили слідком за своєю вчителькою.
Молодші не могли дочекатися, коли вже і в них буде домоводство.
Жодна виставка народної творчості в Богодухові і в Харкові не проходила без витворів умілих рук Людмили Василівни та її учнів.
Не одне покоління за 25 років навчила Людмила Василівна шити, вишивати, в’язати, можна сказати, дала в руки справу.
Теплого осіннього дня зустрілися ми з Людмилою Василівною в її затишному будинку, серед її вишивок.
У вітальні всі стіни прикрашають роботи на різні теми: на одній – жіночі портрети, вишиті дрібним хрестиком, на другій – види Санкт-Петербурга, на третій – пейзажі, ікони.
На дверях – красива штора - макраме.
Все зроблене з любов’ю, зі смаком.
Звичайно, зараз, як і всім українським пенсіонерам, Людмилі Василівні живеться нелегко, але вона не втратила життєвого запасу, оптимізму, щоранку робить зарядку.
І до цього часу вона вишиває, багато читає.
А ще Людмила Василівна прекрасно готує, особливо, коли до неї приїздять з Москви її донька і онука.
Їй так хочеться побалувати їх домашньою випічкою.
Я живу на відсотки добрих справ мого чоловіка, - говорить моя цікава співрозмовниця.
А ми вважаємо, що і її добрі справи, захоплення додають їй віку.
Тож добра Вам і Божого благословення, Людмило Василівно!

Л.Солошенко

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.