Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Євгеній Назаренко: «Яке щастя, коли поруч вірний пес…»

Опубликована 20-02-2015, 08:00 в розділ Газета "Маяк" » Світ захоплень
  • 0

Сьогоднішня розповідь під рубрикою «Світ захоплень» - про людину з досить особливим захопленням, кінолога з величезним досвідом роботи. Мова йде про відомого у нашому краї дресирувальника собак – Євгена Назаренка. Близько тридцяти років він займається улюбленою справою, незважаючи на свій досить молодий вік.

Слухаючи Євгена, розумієш, що він справді одержимий своїм захопленням. Про собак, дресирування, випадки з життя своїх чотирилапих друзів, тестові випробування кавказького вовкодава може розповідати нескінченно... Приємно, що у молодого чоловіка є на цьому шляху певні досягнення: неодноразово його чотирилапі вихованці здобували перемоги на тестових випробуваннях, а в сезоні 2012- 2013 р.р. його власний кавказький вовкодав Аскер у 9 років став абсолютним чемпіоном України на цих змаганнях; у 2013 році Аскер став чемпіоном України в ОСОУ під суддівством міжнародного експерта, людини-легенди Фаріди Ісмаїлівни Болкунової…

Справді, професійно розуміти собак, навчити їх слухати команди та виконувати спортивні нормативи, погодьтеся, під силу не кожному. Іноді «хвостатих» навіть погладити страшно, особливо, якщо вони без намордника. Кінолог у першу чергу має любити собак, розуміти їх, і що важливо, – вміти знайти ключик до серця тварини. Ця професія вимагає не тільки навиків, майстерності, а ще й багато терпіння і витримки. Адже майже у кожного кінолога є на тілі слід на пам’ять від чотирилапого улюбленця. Євгеній - з тих, хто з псами не просто на «ти», він може приборкати навіть найагресивніших чотирилапих. Хоча, зізнається, були випадки, коли чужі собаки, яких доводилося «дресирувати», наносили йому ушкодження. І навіть після цього він не боявся і продовжував дресирування! Спостерігав за собакою, знаходив нові методи для виховання.
Відомо, слабодуха людина псом не керуватиме. І, розповідаючи про дресирування собак, Євгеній проводить аналогію кінолога зі скульптором, який завдяки своїй професійності і любові «ліпить» з маленького щеняти розумного пса.
  - Собак не треба боятися, - говорить співрозмовник. –Адже це наші перші вірні друзі. Вони, як люди: пес і сміється, і плаче, і сниться йому щось, і сумує за господарем… Це увесь спектр людських емоцій. Собаці завжди треба господаря, керівника, старшого. І насамперед - любов. Якщо любиш собак, то знаходиш психологічний контакт з кожною- і вони це відчувають, віддячуючи вірністю. Кожна собака – це доля.

…Щемно було слухати історію Євгенія, коли він розповідав про вірність своєї першої собаки – кавказького вовкодава. Хлопцеві було 9 років, коли з Грузії дядько привіз йому Раду. Євгеній зростав у родині «собачників», де і батько, і дід зналися на цій справі, відвідували виставки, тримали мисливських собак. Тож хлопцеві було до снаги самому, не боячись, зайнятися дресируванням своєї першої власної улюблениці. Він навчив її не те що нормативам ОКД, охороні, а й навіть…збирати у лісі гриби! Саме з допомогою Ради, охороняюючи одне з місцевих підприємств, Євгеній уже в 13 років, на літніх канікулах, заробив свої перші гроші! А коли він, якраз перед армією, поїхав у справах до родичів у Нижній Новгород, і затримався там на місяць –Рада не витримала, і у тузі за господарем померла. Він називає Раду богодухівською «хатіко» -і у цьому є сенс, адже така вірність просто вражає!

Саме завдяки своїй першій собаці до Євгенія прийшло усвідомлення, що може дресирувати чужих собак, він ніби «відчуває» їх, а вони його теж розуміють. Тому ще школярем він почав займатися справою, яка пізніше стала улюбленою і рідною, без якої себе зараз навіть не уявляє - кінологією. Завдяки високій самодисципліні, самоорганізації, самоосвіті і обміну досвідом з професіоналами, Євгеній досяг певних вершин у цій справі, сьогодні до нього за допомогою і щенями звертаються з усіх куточків України.

За три десятиліття у Євгенія було своїх кілька десятків собак, близько двадцяти порід, про кожну пам’ятає і згадує. Але особливо чоловікові до душі саме кавказький вовкодав. Можливо, тому, що такої породи була його перша собака, Рада. Справжній друг, Аскер, теж вовкодав, здобув не одну перемогу на тестових змаганнях. На жаль, минулого року, якраз 9 травня, він загинув. А зараз у Євгенія собака цієї ж породи, Волх, якому 1,3 року.

Вже не один рік поспіль Євгеній бере участь у тестових випробуваннях кавказького вовкодава. Якщо хтось думає, що це – звичайні «собачі бої», то помиляється. Адже тут випробування йдуть не просто на міцність і силу. Тестові випробування започаткували для перевірки робочих якостей вовкодава, вони дають можливість виявити кращих представників порід, описувати їх, і якості племінного матеріалу використовувати при розведенні. На таких заходах збираються заводчики, власники потужних розплідників, окремі ентузіасти, меценати і спонсори, які прагнуть професійно займатися розведенням собак порід вовкодавів. Євгеній – за чистоту породи, звички і рефлекси якої як аборигенної собаки вироблялися протягом тисячоліть. І саме тестові випробування допомагають це визначити.

Для Євгенія собаки стали справжнім сенсом його життя. І хай, можливо, як він говорить, хтось вважає його божевільним, – все ж це його доля, це його покликання, у якому він черпає наснагу до життя. Добре, що і дружина, і син його підтримують, і теж безмежно люблять чотириногих друзів. Незважаючи на те, що інколи родині доводиться себе обмежувати у їжі, щоб прогодувати улюблених собак. Друзям - найкраще: свіже м’ясо, сир, спеціальний корм…

- Яке щастя, коли поруч вірний пес, - говорить Євгеній. – Не можна навіть пригадати усі випадки, коли наші улюбленці допомагали мені і рятували життя. На роботі і вдома. Було навіть таке, що собака вночі розбудив усю родину і врятував від пожежі.

Ми довго спілкувалися, Євгеній емоційно і професійно розповідав про своїх улюбленців та хобі свого життя… Здавалося, що він може не зупиняючись говорити про це не то що годинами, а й кількох діб йому не вистачить, щоб розповісти хоча б маленьку частину досвіду і висловити свою любов до братів наших молодших. Так захоплено може розповідати лише людина, яка щиро любить ту справу, якою займається. А мій співрозмовник і однокласник – саме з когорти таких людей.

Тож хай тобі щастить, Євгенію, на нелегкій і особливо відповідальній стезі кінолога!

Євгеній Назаренко з дружиною Діаною і Аскером.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.