Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Один день на гостинах у сім’ях, які перебувають у складних життєвих обставинах

Опубликована 8-11-2013, 11:00 в розділ Газета "Маяк" » Новини
  • 51

Інколи у кожного з насвиникає почуття невдоволення життям, мовляв, так хочеться щасливого безтурботного сьогодення, а різноманітні проблеми, передусім матеріальні, затьмарюють уявневідчуттяморального задоволення. Але все-таки, якщо подивитися на все це по-філософськи, то розумієш, що головне – внутрішнє сприйняття дійсності, і воно залежить, перед усім, від самої людини, від її єства. Адже одному не вистачить і мільйона, щоб бути щасливим, інший і у безгрошів’ї відчуває душевну гармонію.  Нещодавно вдалося побувати у сім’ях, які перебувають у складних життєвих обставинах. Після цього довго розмірковувала: як вдається молодим мамам – одиначкам виживати у світі, отримуючи зовсім невеликі кошти? І при всьому цьому не жалітися на життя, а жити сьогодні і зараз, вирішувати щодня поточні питання, сподіваючись тільки на себе і добрих людей.

Виїзд до таких сімей відбувся символічно напередодні Дня соціального працівника, завдяки директору районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Н.Є.Прилуцькій. Разом з Наталією Євгеніївною ми побували у Губарівці, Гутах, Кручику… Зустрілися з  родинами і фахівцями із соціальної роботи. 

Лілія Михайлівна уже з пенсією

Першою нашою «зупинкою» стала Губарівка  -Л.М.Дідух (фото 1 справа). Лілія Михайлівна виховує одна 9-річну доньку. Діана в цей час була якраз у школі. В хаті, як кажуть, скромно, але прибрано. Жінка живе у Губарівці з 2000 року, хвора на цукровий діабет. Довго не могла оформити пенсію з інвалідності, і, як зізнається, якби не допомога першого заступника голови Богодухівської РДА О.В.Сизоненко, районного центру соціальних служб для  сім’ї, дітей і молоді, фахівця з соціальної роботи І.Б.Синельникової, то, можливо, й досі б все так і лишилось, як було, і пенсії не отримувала б. Єдина проблема для неї на сьогодні – дрова, які вона вже придбала, але пиляти їх нікому. Коштів не вистачає, щоб заплатити сільчанам за цю послугу.

- Я вдячна усім, хто підтримує мене – Інні Борисівні, Наталії Євгеніївні, терцентру, центру зайнятості, управлінню соціального захисту населення, - говорить  Л.М.Дідух. – А також низько вклоняюся своїм сусідам – родинам Макушинських, Тризнів, Дем’яненків. Вони завжди підтримують і допомагають. Дай, Боже, їм здоров’я.

Тепер з паспортом і надією на краще    

Потім фахівець із соціальної роботи І.Б. Синельникова познайомила з іншою губарівською родиною – Ніною і її донечкою Женею (фото 3), якій незабаром буде 2 роки. Н.Батіще під соціальним супроводом перебуває рік, але уже встигла оцінити переваги. Говорить:

- Якби не допомога моїх помічників – районного центру для сім’ї, дітей і молоді, Інни Борисівни, то я могла б не отримати допомогу на дитину, адже весь час жила без паспорта, - розповідає Ніна. - І якраз перед першим днем народженням  донечки, за сприяння Наталії Євгеніївни та Інни Борисівни, отримала документ, який дав змогу отримувати «дитячі». Допомгає завжди мені і сільський голова С.Г.Тризна, і господарство «Промінь». Тепер завдяки цим добрим людям у мене є будиночок, змогла придбати необхідні речі – холодильник, пральну машину, телевізор…

У Ніни Володимирівни складна доля. Народилася і жила у Самарканді, а в 1995 році переїхала в Україну. Тоді їй було сімнадцять. Працювала у колгоспі «Шлях Леніна». Як може, молода жінка намагається виживати у складному сьогоденні. Щоб заробити хоч якісь кошти –допомагає землякам на городі, пасе корів, носить воду. Та й сама тримає козу, четверо «в’єтнамських» свиней. І ще й три собаки у дворі охороняють спокій.

- Це  Ви самі споруджували сарай? – запитую у Ніни, відчуваючи у споруді явно не «чоловічу» руку (фото 2).

- Так, сама, - говорить жінка. – Кілька місяців будувала стіни, вже й дах майже готовий. Але ще треба трохи потрудитися, щоб довести справу до кінця.

На зиму для себе і донечки зробила заготовки – консервацію…

- Мені є для кого жити, і це моє щастя - донечка, - говорить Ніна.

Виживає на 486 (!) гривень

У Гутах ми побували у 22-річної Л. Зубкової (фото 4). Людмила винаймає квартиру. Її  трирічний син Кирило в цей час був саме у дитсадку. Як мати-одиначка, жінка отримує 486 грн.

- І як Ви живете на ці кошти? – запитую у неї.

- Так і живу, - відповідає вона. – Батьки допомагають і добрі люди, а так не знаю, як би і жила. Добре, що є у мене тепер помічник – фахівець із соціальної роботи І.М.Шестопалова. Завжди підкаже, допоможе у будь-яких питаннях.

Про що мріє жінка? Найбільша мрія, зізнається, мати власне житло і знайти роботу. Хочеться від душі побажати їй удачі у цьому.

А.Плантиш: «Для мене головне - щоб  діти не були голодні…»

Анна Плантиш (фото 5) народилася і  зростала у Ростові-на-Дону. Деякий час мешкала у Західній Україні. Але так склалися життєві обставини, що вона і її батьки тепер живуть у Гутах. Анні і її двом дітям батьки придбали будиночок недалеко від себе. Але, звичайно, тут ще дуже багато роботи. І, передусім, - необхідно здійснити ремонт покрівлі, яка протікає.

У молодої мами двоє дітей – п’ятирічний Бенедікт і Мар’яна, якій 1 рік і 8 місяців.

Анна, як і інші жінки, з ким зустрілася цього дня, сподівається тільки на себе і на допомогу добрих людей. Батьки не залишають наодинці з проблемами. Директор ДП «Гутянське лісове господарство» В.М.Нагорний пообіцяв сприяти у придбанні дров на зиму.

Коли ми завітали до її будинку, у хаті було тепло, а з кухні доносився запах тушеної картоплі.

- Для мене головне – щоб мої діти були не голодні, все краще віддаю їм, - говорить молода жінка, пригортаючи до себе Мар’янку.

Найбільша мрія – виплатити за квартиру і знайти роботу

У Кручику ми побували у молодої самотньої мами Наталії Дехтяр (фото 6). Два сини – дворічний  Денис і чотирирічний Олексій –то її розрада. Раніше жінка жила у Павлівці, а нещодавно поселилася у будиночку, за який виплачує кошти. За професією вона - маляр-штукатур, працювала на Первухінському цукровому заводі. Незважаючи на труднощі, вона вірить, що  для неї і дітей наступить кращий час, коли буде не так скрутно. Є у них і город, і заготовки робить на зиму. І сусіди, зізнається, допомагають. Назвала родину Шведів, які завжди підтримують. І подруги з Киянів допомагають. До речі, якраз в цей день вони приїхали до подруги її відвідати і допомогти. Дрова на зиму вона вже заготовила. Єдина мрія у неї тепер – швидше виплатити кошти за будинок і знайти роботу…

Вони - помічники родин, які потребують допомоги

Так, у час економічної кризи щораз більше сімей не можуть самотужки справитись із складними життєвими обставинами, які трапляються їм на шляху. І саме така служба як районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, її фахівці роблять спроби допомогти сім’ям подолати кризу. 

Мета роботи соціальних фахівців полягає у спільній підтримці членів сімей для вирішення складних життєвих проблем, які сім’я не в змозі подолати за допомогою власних засобів і можливостей, попередження виникнення нових складних життєвих обставин, створення умов для подальшого самостійного розв’язання проблем, що виникають.

Цей день, який я провела із соціальними фахівцями, дав можливість на власні очі побачити і відчути  всю складність і відповідальність роботи із сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Проживання за межею бідності, відсутність необхідних речей та продуктів харчування, брак будь-якого джерела доходу, непрацевлаштованість батьків, залишення дітей без уваги та догляду батьків, кричущі проблеми насилля в сім’ї і алкогольна залежність батьків, безвідповідальне ставлення до батьківських обов’язків – це далеко не повний перелік складних життєвих обставин, від яких потерпають сім’ї на Богодухівщині. І саме на соціальних фахівців (а їх у районі 13) покладені обов’язки раннього виявлення кризових явищ, попередження проблем у сім’ях та своєчасне надання допомоги.

І.Б.Синельникова (фото 8) працює фахівцем із соціальної роботи з самого початку створення служби – 1 рік 3 місяці. І, як зізнається, хоч робота і складна, все ж вона приносить їй задоволення, адже допомагати людям, які цього потребують, – це найблагородніша і найпочесніша місія. Інна Борисівна обслуговує чималу територію – Кручик, Губарівку, Павлівку, Полкову Микитівку, Куп’єваху. Звичайно, є проблеми з транспортом, адже на велосипеді, який видали для роботи, далеко не поїдеш. Особливо важко діставатися Куп’євахи.

За професією вона – викладач соціології, закінчила педінститут ім. Сковороди.

На сьогодні у неї в банку даних під супроводом перебуває 9 сімей, найбільша кількість – у Губарівці.

- Головна задача соціального працівника - в тому, щоб допомогти громадянам, сім’ї, соціальним групам, що опинилися у скрутному становищі, розібратися в ситуації і знайти вихід, використовуючи особисту ініціативу, власну працю та наявні ресурси, - говорить Інна Борисівна. – Щоправда, інколи дуже прикро, коли розумієш, що не можеш ніяк зарадити проблемі.

І.М. Шестопалова (фото 7) працює на цій посаді з січня, але вже встигла заслужити авторитет і повагу не лише серед сімей, які у неї під супроводом, але й серед колег. У неї навіть є свій робочий кабінет – у Гутянській школі, який їй виділила дирекція закладу.

- З  Інною Миколаївною  школі пощастило, - говорить директор Гутянської ЗОШ I- III ст.  В.М.Гуцал. – Співпраця у нас із фахівцем із соціальної роботи на найвищому рівні. Вона уміє знайти підхід до дітей, до батьків. Про неї чути лише позитивні відгуки, бо вона любить свою роботу і віддана їй.

Інна Миколаївна за професією бібліотекар. Свого часу довелося працювати у харківській бібліотеці. Але так склалися життєві обставини, що їй довелося повернутися на малу батьківщину, у Гути, працювала на цукровому заводі лаборантом. Але це було не її. А ось коли стала працювати з людьми, допомагати сім’ям, одразу відчула, що ця праця – її , для неї.

- Допомагати  сім’ям, попереджати у них кризи – це провідний напрямок нашої роботи, - говорить Інна Миколаївна. – І це досить нелегко. В центрі уваги фахівця є не лише сім’я, а й дитина, яка в ній виховується. Коли у сім’ї існують такі кричущі проблеми, як насилля, алкогольна чи наркотична залежність, присутність фахівця із соціальної роботи у ній є необхідною. У дітях – наше майбутнє. Захист їх життя і здоров’я – це обов’язок нас не лише, як установи, а й обов’язок кожного громадянина. І наша праця налаштована на збереження дитини у сім’ї та забезпечення їй гармонійного розвитку.

Так, сім’ям у кризових ситуаціях життєво необхідна не лише підтримка з боку держави, а, передусім, допомога людей, які їх оточують. Нам усім треба не бути сліпим на труднощі, які переживають наші знайомі чи сусіди, не боятись шукати для них допомоги, зрештою самому стати волонтером – це позиція свідомої й відповідальної людини. «Добре роби - добре й буде!», - каже старовинне українське прислів’я. Дослухаймось до нього і спільними зусиллями допоможемо тим, хто нині потрапив у складні життєві обставини.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.