Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Поминати найкраще молитвою

Опубликована 23-04-2012, 09:16 в розділ Газета "Маяк" » Новини
  • 0

Як і обіцяли, ми розпочинаємо рубрику «Запитайте у священика». Тему для першої статті обирали, виходячи з того, що на 24 квітня припадає Радониця - поминальний день. У подальшому, шановні читачі, ви можете адресувати запитання, що вас цікавлять, до редакції. Ми обов’язково звернемося за відповіддю до настоятеля Свято-Покровського храму о.Стефанія. Тож сьогодні пропонуємо вашій увазі відповіді на з найпоширеніші питання, що стосуються поминання.

- Розкажіть, будь ласка, як краще поминати померлих?

- Для померлих найкраще поминання – це молитва. За них ми можемо молитися і вдома, і на кладовищі, але найкраще - молитися в храмі. Якщо покійна людина була хрещеною та вірила в Бога, тоді ми можемо за неї замовити панахиду у храмі, проскомідію, подати записки до вівтаря, свічки. Проскомідія - це частина великого богослужіння, яке називається Літургією, та є найголовнішою службою, на якій люди причащаються тіла і крові Христових. Під час проскомідії священник молиться, називаючи імена живих та померлих, та витягає частинки із просфор. Потім вони опускаються у чашу із тілом і кров’ю і словами священика: “Відмий, Господи, гріхи тих, які тут поминалися кров’ю Твоєю чесною, по молитвах Твоїх святих”. Це є велика та найцінніша молитва не тільки для померлих, а й для живих. Заупокійна молитва буде більш дієвою, якщо родичі померлої людини будуть вести правильне церковне життя: відвідувати щонедільні богослужіння, сповідатися та причащатися святих Христових Таїн.

Якщо ж людина була невіруючою, чи не православного віросповідання, чи померла не хрещеною, то в такому випадку Церква її не відспівує, та не служить за неї панахид. Тому що невіруючі, нехристияни та нехрещені знаходяться поза Церквою, яка є Тілом Христовим. За таких людей ми не можемо молитися так, як за тих, хто усе своє життя прагнув до Бога. Тому корисніше для нехрещених та атеїстів, якщо за них будуть роздавати милостиню. Вона повинна бути корисною для людей. Можна роздавати речі, які можуть кому-небудь знадобитися, або продукти: хліб, овочі, фрукти. Звичайно, треба роздавати милостиню і за віруючих християн.

У нашому місті склалася традиція роздавати печиво та цукерки, вважаючи при цьому, що “душі на тому світі буде солодко”. І ставлять на панахидний столик також цукор та воду, “щоб душа пила”. Це походить від неправильного уявлення про душу та загробне життя. Ми повинні зрозуміти, що душа нематеріальна, і їй не потрібні ані вода, ані солодощі. Їй потрібні молитви Церкви та рідних. А воду та цукор душа не вживає.

Поминати покійних краще у дні, встановлені для цього Церквою. По-перше, це є субота. Виключенням є ті суботи, які припадають на святкові дні. По-друге, є окремі дні в році, коли встановлене особливе поминання: батьківські суботи, Радониця (через тиждень після Великодня). Також поминати треба у третій, дев’ятий, сороковий день від дня смерті, в річницю та в день народження.

Часто питають: йти на кладовище чи в храм? Пріоритет такий: в першу чергу - в храм, а потім - на кладовище. Поминати померлого на кладовищі за столом із го-рілкою – не можна. Поминання - це не застілля з пиятикою.

- Є думка, що до сорокового дня після смерті не можна віддавати речі померлого…

- Навпаки, бажано робити добро за душу померлого, жертвувати, роздавати речі померлого до 40 дня після смерті. Адже на Суді Божому душа проходить митарства, звершуєтся суд, і за неї треба молитися в цей час, робити благі справи. Але і після сорокового дня про це не треба забувати.

Є у нас традиції, які не мають під собою розумного пояснення. Наприклад, кажуть, що не можна рідним нести гроб покійного чи хрест, копати яму, тощо. Це не вірно. Наш святий обов’язок - це організація відспівування свого померлого родича. І ми маємо брати у цьому обряді безпосередню участь. Цього не треба боятися, а навпаки намагатися все зробити якнайкраще.

Кажуть, що не можна переходити покійному дорогу. Це також марновірство, як і про чорну кішку, і про людину з пустими відрами. Ми маємо вірити у Бога, а не в чорних кішок. Таким чином, диявол над людьми глузує, замінюючи їх віру марновірством.

- Що краще ставити на могилі: хрест чи пам’ятник?

- За православною традицією, на могилі має стояти хрест в ногах. Пам’ятник – це вже нова традиція, яка сьогодні дуже розповсюджена. Якщо на пам’ятнику є зображення хреста, то це є припустимою практикою. Якщо ж там лише фото померлого – задумайтесь над тим, що краще: світська традиція чи упокій душі?

На завершення хочу привітати читачів із радісними для нас днями - Пасхальними торжествами та побажати їм радості про воскреслого Спасителя, мира в душі та добрих стосунків із ближніми.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.