Мобильная версия сайта Контакты
Маяк - Громадсько-політична газета Богодухівського району  
 
Мы рады видеть Вас на портале Bogodukhov-City.com.ua

Пошук по сайту

 
 Колектив газети Маяк

Новини партнерів


До уваги передплатників


МАЯКгазета, що береже традиції і йде в ногу з часом!

НАМ – 80!

Наша газета – для всіх і кожного!

Передплатна ціна становить:

На місяць: - 5,4 грн;
На квартал:  -16,2 грн;
на півріччя: -  32,4 грн.

Передплатний індекс – 61131.


Передплату приймають усі відділення зв’язку “Укрпошти” та листоноші.
Запрошуємо наших читачів передплатити свою улюблену газету.
Залишайтеся із
«МАЯКОМ»!

Наша адреса


Громадсько-політична газета"Маяк"
м. Богодухів, вул. Урицького, 19
Телефон: (05758) 3-23-44; (05758) 3-33-28
Ми працюємо щоденно з 8:00 до 17:00

Вона пам’ятає, як визволяли Богодухів…

Опубликована 5-08-2011, 11:35 в розділ Газета "Маяк" » Новини
  • 0
Вона пам’ятає, як визволяли Богодухів…


Ця жінка зі світлини – 83-річна богодухівка Т.П.Зеленкевич добре пам’ятає події 68-річної давнини.

- Ми з батьками тоді жили на вулиці Жовтневій, і якраз там у приміщенні ремесляного училища був розміщений німецький шпиталь, - розповідає Тамара Павлівна. - Я тоді була підлітком, і добре пригадую, з яким поспіхом почали вивозити німці своїх хворих, а потім швиденько забрали і двох небіжчиків у підвалі училища. Метушня, шум – ми одразу здогадалися, що німці відступають. Але все якось так було незвично тихо. І ось цього дня, 7 серпня, по вулиці Пушкіна зібралося море народу з квітами, радісні і щасливі, всі зустрічали радянських солдат. Ми теж з подругами нарвали оберемок чорнобривців і айстр, і тільки-но з’явились перші танки – їх у прямому розумінні жителі засипали квітами. Щастю і радості богодухівців не було меж! Потім їхали машини…Пригадую урочисті обличчя командирів у красивих «Віллісах». Всі обнімалися, віталися, розмовляли, плакали, раділи такій перемозі. Декілька днів перебували радянські солдати у місті. А числа 12 серпня у Богодухові розпочалося таке страшне бомбування, що не передати словами. Це жахіття тривало кілька днів. Те, що ми відчували і бачили, - не висловити емоціями, - і на очах жінки з’явилися сльози. - Горіло все… Місто перетворилося у величезну руїну, особливо центр. А скільки загинуло мирних жителів! Багатьох (і нашу родину) врятувало те, що втекли з міста у Зарябинку, Івано- Шейчино… Але коли повернулися додому – багато будинків було зруйновано, було пошкоджено і наш. Але головне, що ми відчули – прийшла справжня перемога для нашого міста!

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.