Спортивне життя на Богодухівщині за останні роки набирає все більше і більше обертів. Наші юні земляки все частіше здобувають перемоги у різних видах спорту. Ось і нещодавно ми дізналися, що учень Забродівської школи став чемпіоном Світу з таеквон-до. Тож мова далі йтиме про перемоги і успіхи нашого земляка

Зараз модно стало говорити про генетику населеного пункту. Тема цікава, бо враховує багато факторів і багато чинників. Це і тривалий період існування, і сталість громади, її єдність і міцність, це і духовність, і традиції, і звичаї, і культурна спадщина. Так от, з генетикою у селі Корбині Івани – все гаразд. Добрих три сотні літ стоїть воно у світлій і сонячній долині, бо колись тут протікала тиха слобожанська річка Івани. Заселялося село українцями, історія не зафіксувала масових переселень ні з села, ні до села. Тож поступово рік за роком, десятиліття за десятиліттям складалися тут міцні підвалини людської спільноти, закони співіснування і культура, яка впродовж віків майже нічого не втрачала, а лише накопичувала пісенні скарби.

Знаю цю дівчину з дитинства, можна сказати, з пелюшок. Бо свого часу жили по сусідству, вона ходила в одну групу дитсадка і в один клас з моєю донькою. Знаю, що закінчила медколедж… І ось нещодавно у соцмережі мені приходить лист: «Тьотю Таню, а я зараз в АТО…» Я не могла повірити, що ця тендітна юна дівчина зробила такий важкий крок, який не кожному дорослому чоловіку під силу. Але так і є. Катерина Авруцька зараз бере участь у антитерористичній операції. Служить вже три місяці в 25-й ОМПБ «Київська Русь» парамедиком.

Декілька слів хочеться сказати про нашого земляка з смт. Шарівка, солдата Руслана Вікторовича Хававку, який проходить строкову військову службу в Одеській області, смт. Рені, в Державній прикордонній службі України. Він обіймає посаду молодшого інспектора прикордонної служби 3-ої категорії. Руслан був призваний на службу одним із перших весною 2016 року. Служба юнаку подобається, і він закликає майбутніх захисників Вітчизни не пасувати перед труднощами, адже тільки у військовому колективі людина пізнає дійсну військову дружбу, взаємодопомогу та почуття колективізму і більше цінує своїх батьків.

Якби мені років зо 5 тому хтось сказав, що у нас на Богодухівщині буде започатковано, нехай і в своєрідній формі, зелений туризм, я б не те що посміхнулася в душі у відповідь, я би просто в вічі розсміялася цій людині. Який туризм у нас? Такий собі скептицизм-недовіра і недооцінювання власного рідного краю. А марно. Нещодавно побачила на власні очі, що ця ідея має право на життя. Навіть більше – приносити прибуток. Але про все по черзі. Спочатку поясню, що таке той «зелений туризм». За визначенням, які подаються у всесвітній мережі, «сільський зелений туризм - це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, мальовничий ландшафт і под.

Кадниця – одне із найзагадковіших сіл Богодухівщини. По сьогоднішній день історики сперечаються про дату виникнення села і про його засновників. Свого часу добре обізнаний з історією Харківської єпархії Філарет зробив помітку, що село Кадниця на річці Кадниця невідомо ким і коли засноване. Тут розташовувалася церква Іоанна Предтечі, яка у другій половині ХІХ сторіччя припинила своє існування. Архівні документи свідчать, що одними з перших власників Кадниці були представники родини Ковалевських. Дві доньки Г.Ковалевського були у шлюбі з поміщиками М.Логачовим та І.Куликовським.

Увага! Голосування на краще фото триватиме до 22 серпня до 8:00.