Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Розповідь про товариша

Автор: alex від 15-04-2010, 23:22
  • 0
Розповідь про товариша




Розповім про свого товариша
Один із цих бравих військових(в центрі)- мій товариш з юнацьких літ Павло Вусик. Родом він, як і я, з Губарівки. Ще зі шкільних років він, як і багато однолітків, мріяв стати льотчиком. Та жорстока війна порушила плани сімнадцятирічного Павла.Правління артілі доручило дідові Степану Сафроновичу, Павлу та ще трьом підліткам евакуювати колгоспну худобу до Поволжя. І там, в тилу, наприкінці 1941-го року, подав заяву до авіаційного училища. А вже від початку 1943-го воював стрілком-радистом на бойовому літаку.
На війні йому справді щастило-до 1944-го не був поранений, якщо не брати до уваги, що чотири рази викидався з палаючого літака та двічі обморожував ноги, пробираючись через лінію фронту до своїх.І вже в 1944-му, коли німці відступали, повертаючись з бойового завдання, на групу Павла напали “мессери”, зав’язався жорстокий бій. Від ворожих куль загорівся бензиновий бак, літак взявся полум’ям. І все-таки льотчики встигли залишити бойову машину до того, як вона вибухнула у повітрі. Далі Павло вже нічого не пам’ятав, опритомнів у госпіталі.Через велику втрату крові був на межі смерті( першу групу крові знайти важко). Тоді молоденька медсестра Зіна врятувала йому життя, ставши донором. Таке, зазвичай, не забувається. Павло покохав скромну і добру дівчину, кохання виявилося взаємним.
Лікування, і знову-на фронт.Ось і довгождана перемога!
Павло не міг забути Зіну, зв’язок з нею обірвався...Проходили роки, а він все не одружувався. І вже через десятиліття випадково зустрів свою Зіну в Харкові на Привокзальній площі.Я був свідком доленосної зустрічі, бо цього дня ми гуляли з Павлом Харковом, згадували дитинство і юність...Ось такий збіг обставин.Треба було бачити їхні щасливі обличчя!
Через деякий час вони одружилися, я часто бував у них в гостях- щасливішої пари я не бачив!
Я взагалі люблю травневі свята. Здається, сама історія ходить нашими вулицями. А пам’ять- вона завжди з нами!


Костянтин Дем’яненко, м. Богодухів

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.