Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Степан Васильович Коваль

Автор: alex від 10-04-2010, 11:47
  • 85
Степан Васильович Коваль

Степан Васильович Коваль




Коней мій дідусь Степан Васильович Коваль любив з молодих літ. На початку минулого сторіччя 9 років служив у царській армії їздовим при гарматі.
У нашій родині передається від покоління до покоління така бувальщина. На сьомому році військової служби в Забайкаллі одна кобила із шести коней, які тягали гармату і які були підопічними дідуся, привела лошатко. Приплід їздових коней їздові мали негайно ліквідувати. Однак Степан Коваль, як людина сільська, пожалів тварину. А щоб командири, бува, не заскочили зненацька, навчив свого малого улюбленця ховатися під лафетом гармати, де зробив для лошати поличку. На втіху артилеристам лошатко росло міцним і слухняним. Та одного разу, коли високе начальство із петербурга перевіряло військовий підрозділ дідуся на марші, лошатко раптом вискочило зі своєї схованки і почало вибрикувати перед враженими перевіряльниками. Дідусь не розгубився, свистом подав малому бешкетникові знак, і той миттєво зник під лафетом. Дарма його шукали кілька годин, лошатко так і не з’явилося.
Тоді генерал наказав винуватцю пригоди вийти з шеренги. Дідусь вийшов і доповів, як годиться, а потім пояснив генералу, що рука не піднялася вбити лошатко. Командир батареї поквапився доповісти генералові, що винуватець буде суворо покараний. Однак несподівано зупинив командира і виголосив Соломонове рішення: «Взять жеребенка Лыску на довольствие, солдата через два года отправить с лошадью Лыской домой».
І справді після демобілізації Степана Коваля відправили до Богодухівського повіту Харківської губернії разом з кобилою Лискою потягом. Ще й на кожній зупинці потяга доставляли сіно, фураж, цукор-рафінад. Вийшов служивий на станції Максимівка разом з кобилою Лискою – щедрим подарунком столичного генерала. А за плечима мав окрему торбину зібраного під час подорожі рафінаду.
Пізніше Лиска дала хороший приплід породистих коней для колгоспу. Серед них був у Степана Коваля ще один улюбленець, відомий на весь район – пламінний жеребець Зіновій.
Дідусь був добре знаним на Богодухівщині конюхом, працював на відтворенні племінного стада. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, побував на Всесоюзній виставці народного господарства в Москві. Під час Великої Вітчизняної війни він першим в районі відніс 100 тисяч карбованців на будівництво танкової колони для фронту. За це мав телеграму від Сталіна і вдячного листа від командира екіпажу танка. І це в той час, коли вже прийшла «похоронка» на його сина, а мого батька. Дідусь не зламався, допоміг мамі поставити на ноги і виховати трьох дітей.
Ще одне фото – про події 1933 року. Наша мама Харитина Олексіївна Коваль (зліва) працювала нянею. Сфотографована з подругою Уляною Задорожньою.
Вдячна редакції за рубрику «Старе фото». Кожен матеріал цієї рубрики – маленький екскурс в минуле і розповідь про людей Богодухівщини.

Галина Ключка,онука, вчитель-пенсіонер

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.