Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


ВОНИ ЗАХИЩАЛИ БАТЬКІВЩИНУ

Автор: alex від 20-03-2010, 01:17
  • 85
ВОНИ ЗАХИЩАЛИ БАТЬКІВЩИНУВОНИ ЗАХИЩАЛИ БАТЬКІВЩИНУ





У нашій родині майже всі чо­ловіки також або побували на війні, або служили в армії в мирний час.
Хочу розповісти про своїх предків, зображених на фото, які воювали на фронтах І Світової війни.
На одній з них - мій прадідусь по маминій лінії Костенко Михай­ло Федорович (ліворуч на фо­то 1) зі своїм товаришем Степа­ном Івановичем Ковальовим. Фото було зроблено в австрійсь­кому полоні 21 серпня (за ста­рим стилем) 1917 року.
Народився Михайло Федоро­вич 21 листопада 1885 р. в с. Лесківка. До війни оволодів фа­хом бухгалтера та кравця. І вза­галі був майстром на всі руки: міг і чоботи пошити, і дім збудувати. Як згадує мама, був людиною розсудливою, ніколи не підвищу­вав голосу.
На фронті Михайло Федоро­вич був розвідником. Одно­го разу, вночі, озброєний саперною лопатою, ножи­цями для перекушування дроту та біноклем, він не­помітно наблизився до пе­редових позицій німців. Окопавшись, став спосте­рігати. Ніч була місячна. Дідусь Михайло, знічев'я, вирішив роздивитися в бінокль місяць, але в ту ж мить з протилежного боку пролунав постріл снайпе­ра, яким було поранено дідуся в руку. Відразу ж по­чалася стрілянина. Кулі па­дали попереду й позаду Михайла. Добре, що вико­пав хороший окоп, в якому встиг сховатись. Причиною обстрілу став відблиск міся­ця на склі бінокля, який мит­тєво став мішенню для во­рожого снайпера.
Довелося побувати пра­дідусеві і в австрійському полоні: працював у хазяїна на водяному млині. Якось під час роботи його товариша, який був родом з
Красного Кута, випадково захо­пив за одяг ремінь, що з'єднував вали водяного млина. Його почало підіймати вго­ру. Невідомо чим би все закінчилось, якби поряд не опинився дідусь Михайло. Він встиг перерізати ремінь ножем і його товариш був врятований.
В кінці 1917 р. Михайло Федорович повернувся в рідну Леськівку.
Але долі ж не оминути: смерть наздогнала мого прадіда у власному домі. Під час бомбардування в роки Великої Вітчизняної війни, а саме, 20 лютого 1943 року в будинок, де проживали прадідусь Ми­хайло з дружиною, донь­кою та онукою Валею моєю мамою влучила бом­ба. Осколки від фашистсь­кої бомби, що розірвалась, були для нього смертельни­ми. Останніми словами дідуся Ми­хайла, які залишились в пам'яті моєї мами, були: «Я падаю від ос-колків. А хату ми відбудуємо...» Та не судилося... Було йому на той час 57 років.
Другий знімок було зроблено 1916 року в м. Калуга. На ньому жителі села Вінницькі Івани: мій прадідусь по лінії тата - Юхим Бородавка та двоюрідний брат моєї бабусі по мамині й лінії Олек­сандр Тимофійович Шабалтас (фото 2). Вони служили разом в одному полку й знялися незадов­го перед відправкою на фронт. Про них мені, на жаль, відомо не­багато.
Бородавка Юхим народився в 1894 році. Після повернення з фронту мешкав у с. Вінницькі Івани. Помер у 20-х роках минулого сто­ліття.
Шабалтас Олександр Тимофі-йович народився в 1895 р. Після І Світової війни повернувся в с. Вінницькі Івани. Працював у кол­госпі на різних роботах. Помер у 1970 р.

Ось такими були мої прадіди. Прості люди з цілком мирними професіями, але в разі необхід­ності, були готові стати на захист своєї Батьківщини.

С.ДЕГТЯР,
вчитель зарубіжної літератури В.-Іванівської ЗОШ І-ІІ ст.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.