Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Інше життя

Опубликована 22-01-2013, 11:00 в розділ Богодухів » Освіта
  • 0

Один із днів зимових канікул наш 10 клас Богодухівської гімназії №1 разом з класним керівником Т.В.Дроновою присвятив екскурсії до Куряжської виховної колонії для утримання неповнолітніх чоловічої статі, засуджених до позбавлення волі на певний строк.

Одним з пунктів нашої поїздки значився Куряжський монастир. У мене виникли підозри: в Куряжі мені відома колонія, а от про діючий монастир не доводилося чути. Передчуття мене не підманули… Наш автобус під’їхав до будівлі дитячої колонії, де відбувають покарання хлопці з 14 років. Дійсно, колись на цій території був монастир. Частина його залишків знаходиться у закритій частині колонії, де живуть її вихованці. Тому з того, що стосується монастиря, подивитись було нічого. Однак в цій колонії жив та працював відомий педагог А.С.Макаренко, автор “Педагогічної  поеми” і багатьох інших робіт, присвячених роботі з “важкими” підлітками. У відкритій для відвідування зоні в колонії є стела - пам’ятник відомому педагогу. Зараз головною пам’яткою цього  місця є музей А.С.Макаренка. Там виявилося багато цікавого… На вході до музею – його портрет, що вважається найкращим. А написаний він був вихованцем Макаренка – Комишанським, у якого відкрився талант художника… Взагалі, долі багатьох вихованців цієї незвичайної людини так само дивовижні. Наприклад, Микола Іванов. Цього хлопчика піймали під час крадіжки ювелірних виробів. А згодом він став відомим ювеліром і багато років був директором ювелірної фабрики.

Пам’ять про основні події колонії зберігається у місцевому музеї, який створили до столітнього ювілею від дня народження А.С.Макаренка. Історія перетворення «бандитського гнізда», як його в той час називало місцеве населення, у відому колонію починається у березні 1926 року, коли А.С.Макаренко приймає рішення працювати в Харкові. До цього він працював у Полтаві. Полтавська колонія не викликала ні у кого ніяких нарікань. Натомість «домакаренківська» Харківська мала назву «бандитського гнізда», тому що за малолітніми злочинцями не було ніякого нагляду. Вони, голодні та обірвані, тікали на цілий день до Харкова, де продовжували займатись своїми дитячими «пустощами» - грабежем та крадіжками… Колонія стала великим головним болем для всього міста. Все закінчилось з приходом А.С.Макаренка.

Макаренко залишив пам’ять не лише в Куряжській колонії. В 1928 році на окраїні тоді ще столичного Харкова він заснував трудову комуну для безпритульних. У ті роки комун в Україні було лише дві. Харківська з’явилась на гроші чекістів - вони відраховували 3% від заробітної плати, щоб побудувати для безпритульних будинок. Живим прикладом незвичайного симбіозу сьогодні є завод ФЕД (скорочено - Фелікс Едмундович Дзержинський) і завод «Комунар»  – дітища підопічних Макаренка. Відомий педагог організував не просто підприємство для трудового перевиховання малолітніх злочинців. «Важкі» підлітки під керівництвом Макаренка стали приносити державі великий прибуток. «Підприємства комуни» були на повній самоокупності і випускали надзвичайно важкі на той момент прибори – фотоапарати «Лейка» і перші моделі електросвердел. Це дозволило державі відмовитись від іноземної продукції, яку раніше купували за золото.

Розповідати можна ще багато… Багато чого вдалося дізнатися під час екскурсії в Куряжській колонії. В СРСР Макаренка ідеалізували, пізніше – поливали брудом… Але якось не приймається ні перший, ні другий варіант.

Сьогодні вік вихованців Куряжської колонії від 14 до 21 року. Деякі не хочуть повертатись на волю  - нерідко тут навіть краще, ніж у своїй сім’ї, так говорять працівники колонії. Деякі вихованці лише в колонії навчились читати та писати, отримали атестат про загальну освіту. Для декого це місце стало закладом, де є можливість розвивати свої здібності. При Куряжській колонії є тренажерний зал, виробництво, кімната психологічного розвантаження, бібліотека, комп’ютерний клас, кімната для молитов. Зараз адміністрація Куряжської колонії намагається відновити монастир, який послужив притулком для перших вихованців Макаренка. І вже за підтримки архієпископа Нікодима відреставровано частину фресок. Це вже не за методикою Макаренка, при якому ці фрески були зафарбовані та забиті дошками. І хоча багато традицій педагога в колонії зберігається, все ж сьогодні це інша колонія - з вишками, заборами і колючою проволокою.

Здебільшого вихованці Куряжської колонії – це ті, хто в звичайному житті не бачили справжнього дитинства, та і не побачать вже. Запах «зони» там усюди. І це не найкраща школа життя. Хто в цьому винен? Питання залишається відкритим…

 

Валерія Божененко,       

учениця Богодухівської гімназії №1

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.