Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Легенда про таємниці Шарівського палацу

Легенда про таємниці Шарівського палацуЗа Петра Савича Ольховського у Шарівці і на вколишніх селах ходили різноманітні чутки, що у збудованій частині палацу вночі збиралися якісь невідомі люди. Приїздили вони з настанням ночі в чорних каретах і мовчки, як тіні, поспішали до чорного входу палацу. Там за щільно зачиненими вікнами, за темними шторами гості сідали за овальний стіл. При тьмяному освітленні свічками велися довгі таємничі розмови. Про що говорили, ніхто не знав. Цим зібранням приписувалися містичні фантазії, у яких йшлося і про шабаш вампірів, і про зібрання перевертнів, і про те, що в окремі ночі до палацу сповзалися різні химери, а дехто навіть стверджував, що сам Сатана обрав Шарівський палац для своїх оргій і ритуальних вечірок. Додавали страху таким фантазіям і зображення гіпсових химер на фасаді палацу, які можна побачити і сьогодні.

Легенда про мурафську бранку

Легенда про мурафську бранкуЖив у Шарівці злий лицар, який не давав спокою ні своїм підданим, ні мешканцям навколишніх поселень. Він викрадав вродливих жінок і перетворював їх на своїх рабинь, особливо непокірних утримував у темній вежі замку. Про нього ходили недобрі чутки, матері у навколишніх селах застерігали дочок гуляти поночі. Та хіба молодість зупиниш. Мурафська хорунжівна була закохана у хороброго козака. Вони зустрічалися на околиці села, слухали соловейка і мріяли восени одружитися. Чорний лицар почав слідкувати за закоханими. Дуже йому сподобалася хорун-жівна. А так як вона завжди була зі своїм коханим, лицар зі своїми поплічниками однієї темної ночі викрав їх обох. 

Легенда про «медове» місто

Легенда про «медове» містоДавня легенда, яку переповіли у селі Хрущово-Микитівка, розповідає, що десь на місці селища Шарівка задовго до Матвія Шарія існувало «медове» містечко, де проживали бортники і пасічники, котрі прибули сюди з Полісся і займалися бджільництвом. Їхній промисел був настільки успішним, що мешканці містечка примножувалися як бджоли, зводячи дерев’яні будиночки – гарненькі, охайні, неначе зійшли з медових пряників. Ті пряники тут майстерно випікали і продавали разом з продукцією бджільництва далеко за межами «медового» міста. 

Легенда про мурафську бранку

Легенда про мурафську бранкуЖив у Шарівці злий лицар, який не давав спокою ні своїм підданим, ні мешканцям навколишніх поселень. Він викрадав вродливих жінок і перетворював їх на своїх рабинь, особливо непокірних утримував у темній вежі замку. Про нього ходили недобрі чутки, матері у навколишніх селах застерігали дочок гуляти поночі. Та хіба молодість зупиниш. Мурафська хорунжівна була закохана у хороброго козака. Вони зустрічалися на околиці села, слухали соловейка і мріяли восени одружитися. Чорний лицар почав слідкувати за закоханими. Дуже йому сподобалася хорун-жівна. А так як вона завжди була зі своїм коханим, лицар зі своїми поплічниками однієї темної ночі викрав їх обох. 

Легенда про палац, народжений з любові

Легенда про палац, народжений з любові  Чарівна і неповторна Шарівка – візитна картка Богодухівського краю, найвизначніше місце колишнього повіту, а згодом і району. Навколо Шарівського палацу вже більше сотні літ точаться легенди, міфи, перекази, що передаються від покоління до покоління. Збудований на кшталт середньовічних європейських замків і розташований на тихих мальовничих слобожанських землях Шарівський палац не уник чуток про привидів, про цукрові гірки, з яких серед літа спускалися на санчатах примхливі панянки, про злих і ревнивих лицарів, які тримали на ланцюгах своїх суперників у темних підвалах палацу. У кожному дворянському гнізді, як відомо, були свої скелети у шафі. 

Легенда про заснування Шарівки

Легенда про заснування Шарівки  Давня шарівська легенда розповідає про те, що Шарівка народилася під знаком Місяця. Новий місяць у народі називали молодим королем. Саме в пору молодого місяця-короля і прибули сюди перші двадцять родин переселенців, бо саме стільки людей царською милістю дозволено було поселити осавулу Матвію Шарію на придбаних ним землях. Відтоді і почалися радощі і біди цієї землі, заснованої під знаком Місяця. Шарівці зверталися до свого божества, просячи урожаю, достатку, здоров’я, а також просили молодого короля покарати своїх ворогів і кривдників. На основі давніх вірувань і з’явилися в Шарівці нові легенди, містичні історії. 

Козацькі корені роду Нахімових

Козацькі корені роду Нахімових«…в Елисаветграде, через который течет к Николаеву Ингул, Нахимов и Чигирь бродят в воскресной толпе меж возов с дегтем, пестрым глиняным товаром, горами бураков, кавунов, дынь, баклажан и огурцов. Рябит в глазах от буйной пестроты. И, кажется, вышитые плахты, сорочки и юбки девушек, украшенных цветами в волосах, повторяют богатство красок могучей южной природы. И что-то в их цветущей юности напоминает Нахимову Сашеньку. И еще сердце твердит: вот она – моя родина!» Наведений уривок з книги російського письменника Олександра Зоніна «Жизнь адмірала Нахимова», виданої ще в 40-х роках минулого століття, може слугувати вступом до розповіді про козацьке коріння роду Нахімових на богодухівській землі.