Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Легенда про невідомого добродійника

Автор: alex від 15-07-2015, 08:00
  • 0

Дивну історію розповідали старі люди з Мурафи. Наче тими місцями ходив колись старий сивий дідусь – не жебрак і не безхатченко, а загадковий і таємничий добродійник. Він завжди з’являвся там, де потрібна була його допомога. Комусь давав трави від страшної недуги, комусь допомагав молитвою і добрим словом, когось рятував від голодної смерті. Його обличчя було знайомим і водночас незнайомим. Були такі, що стверджували, що вони знають, де мешкає дідусь, хтось бачив, як той порається на подвір’ї, але це були лише чутки. В народі старого вважали Янголом-охоронцем, мало не апостолом, посланцем самого Господа. А були й такі, що стверджували, що бачили його з кобзою на людних базарах. Ким був насправді добродійник, так і залишилося таємницею. Найімовірніше – мандрівним кобзарем, який умів кобзою і піснею гоїти людські душі, створювати відповідну атмосферу в громаді, підтверджувати одвічну мрію людини, щоб мати надійне плече, рятівника і захисника. Таких талановитих кобзарів у другій половині ХІХ сторіччя було багато на дорогах Слобожанщини. Всесвітньовідомий кобзар народився і в самій Шарівці, здобув широку славу за свою гру на бандурі і уродженець Мурафи. Тож не дивно, що про кобзарів ходили легенди, а їх самих наділяли надзвичайними здібностями і силою впливу на людські серця.

А це вже справжні спогади бандуриста Василя Ємця про те, як вільно жилося і вільно творилося за господаря Шарівки Хрисанфа Гебенштрейта. Батько Василя Ємця був талановитим майстром, художником і музикантом. Це він власноруч виготовив моделі локомобіля та інших машин з такою точністю і акуратністю, що німець був вражений і передав рухомі моделі до Харківського технологічного інституту. «Мав він хист і до музики (грав самоуком у скрипку та гармонію), до малювання та різьби. Зроблена ним матері Василя Ємця зі слонової кости брошка «дівоча рука, що тримала квітку» - була працею справжнього митця» (Книга «Василь Ємець. У золоте 50-річчя на службі України», Торонто, 1961). А вже за нового господаря Шарівки – Кеніга – батько Василя Ємця зробив власноруч фонограф, який побачив у одній з кімнат палацу, коли ремонтував там електроосвітлення. Він навіть використав розбиті валки фонографа, які викидав на смітник садівник-німець, щоб відливати з них новенькі валки. Такої дивовижі не було ні в Шарівці, ні в навколишніх селах. На того фонографа народний умілець записав голоси своїх дітей, гру на кобзі і спів частого гостя Ємців – Івана Кучугуру-Кучеренка, уродженця Мурафи, та інших народних співців.

Талановита родина Ємців не була винятком серед мешканців Шарівки. Майстер-столяр Лука Тимофійович Носенко не лише виготовляв унікальні меблі, у тому числі і для інтер’єрів палацу, а удосконалив свій столярний верстат. Родина одного з посадовців Шарівської економії дала країні відомого композитора Володимира Нахабіна. І таких прикладів у Шарівці багато. Як відомо, вільна і талановита громада народжує геніїв, майстрів і талановитих особистостей. А ще у таких громадах народжуються красиві і повчальні легенди, які часто межують з реальністю і які відображають прагнення людей до довершеності, втілюють одвічні мрії і сподівання на світле, добре, вічне.

Легенди записано автором розповіді про Шарівку на початку 90-х років ХХ сторіччя в селах Шарівці, Хрущовій-Микитівці, Мурафі. Окремі фрагменти повідала шанована мешканка селища Шарівка Марія Федорівна Фіалковська (світла їй пам’ять!).

 

Наталія Могилевська

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.