Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Н.І.Олексенко: «Не уявляю життя без Богодухова»

Наталія Іванівна Олексенко у міській раді працює досить тривалий час – з 2001 року. Депутат міської ради чотирьох скликань. У неї багато знайомих і приятелів не тільки у Семеновому Яру, де вона живе уже три десятки років, а й по спільній роботі на Богодухівському заводі радіотехнічних виробів, у КСП «Україна», міській раді. А після святкування Дня міста до нашої редакції надійшло відразу кілька прохань розказати про цю жінку з, так би мовити, неформальної точки зору. Тому увазі читачів «Маяка» - «інтерв’ю без краватки» з Н.І.Олексенко.

- Наталіє Іванівно, звідки Ви родом і як опинилися на Богодухівщині?

- Родом я з мальовничого Прикарпаття, де ростуть смереки і течуть гірські річки. Це місто Самбір на Львівщині. Там я народилася і закінчила школу. А на канікули щороку приїздила у Семенів Яр, на малу батьківщину моєї мами. Доля розпорядилася так, що тут я зустріла своє перше та єдине кохання. І з 1982-го Богодухів став моїм рідним містом. Тут народився мій син. Згодом сюди повернулася і мама.  

- До речі, хто Ваші батьки?

- Мій батько, Іван Купріянович, все життя трудився на залізниці, в основному на Західній Україні. За сумлінну працю був удостоєний ордена Леніна. На жаль, його вже давно немає з нами. Мама теж колишня залізничниця, зараз порається вдома.

- Найяскравіший спогад Вашого дитинства…

- Це 1 вересня 1970 року, коли я пішла в перший клас Самбірскої середньої школи № 1. На святі першого дзвоника я читала вірш. Білі банти і фартухи у дівчаток, білі сорочки у хлопчиків. Величезна кількість людей. А скільки квітів! Це мене просто вразило. Багато подій зі шкільних років зітерлися з пам’яті, а цей день пам’ятаю, як сьогодні.

- Розкажіть про свого сина.

- Руслан навчається на 6 курсі Національного аерокосмічного університету ім.М.Є.Жуковського «ХАІ». Саме Руслан після смерті мого чоловіка перебрав на себе усю домашню чоловічу роботу, адже батько навчив його цьому. Дуже сумую за чоловіком, тому що 28 років спільного життя – це дорогоцінний скарб для мене.

- Чи хотіли б Ви змінити місце проживання і оселитися, наприклад, у великому місті?

- Ні за що. Я, можна сказати, не уявляю життя без Богодухова. Тут особлива атмосфера, чудова природа і щирі, приязні люди. У мегаполісі всього цього немає.

 - З чого починаєте ранок нового дня?

- Починаю і закінчую кожен день з молитви за рідних і близьких людей. Стараюся ходити у храм, дотримуватися заповідей Божих.

- Які якості цінуєте в людях?

- Найперше – порядність та надійність.

- А в чоловіках?

- Справжні чоловічі вчинки.

- Якій порі року надаєте перевагу і чому?

- Кажуть, що у природи немає поганої погоди. Кожна пора року має свої плюси і мінуси. Тому я люблю усі пори.

- Яке найулюбленіше Ваше свято?

- Великдень.

- Які квіти любите понад усе?

- Ромашки і чорнобривці.

- Ваші захоплення?

- Люблю вишивати та займатись вирощуванням кролів.

- А готувати любите?

- Так, і у мене є багато власних фірмових рецептів, якими я завжди ділюся з колегами.

- А з нашими читачами?

- Із задоволенням. Моя улюблена страва – це голубці з картоплею. Можуть бути як пісні, так і скоромні.

1 кг картоплі, 300 г цибулі перекручуємо на м’ясорубці, додаємо сіль, перець, приправу за смаком, небагато манної крупи, перемішуємо все і хай постоїть хвилин 15. Підготовлені капустяні листки наповнюємо сумішшю, обжарюємо, потім тушкуємо 10 хв. у бульйоні або воді, додаємо сметану чи пісний майонез і ще тушкуємо 20 хв. Смачного!

- Знаємо, що Ви небайдужі до поезії, пишете вірші…

- Дійсно, я пишу вірші на різну тематику, вважаю, що це дар Божий.

- По-Вашому, людина може змінити свою долю?

- Я вірю в те, що добро завжди переборе зло. І я щаслива тим, що поряд зі мною завжди  добрі та порядні люди. Взагалі кожна людина є ковалем своєї долі, вона кує її своїми вчинками, а прикрашає добрими справами.

- Три речі, без яких Ви не виходите з дому?

-  Молитва, мобільний телефон і гарний настрій.

- Про що мрієте?

- Як і кожна людина, мрію, щоб мої рідні були здорові, щоб син пішов у житті правильним шляхом. Мріється і про те, щоб мої земляки жили краще, щоб не відмовляли собі в елементарному, щоб у місті було все гаразд. А для себе… Про те, що й усі люди. Банально, але це правда.

- Дякуємо за відвертість, Наталіє Іванівно.

- Спасибі і Вам. Завжди з нетерпінням чекаю кожен номер «Маяка», з повагою ставлюся до його творців.

 

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.