Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


ШАРІВКА – ГОРДІСТЬ БОГОДУХІВЩИНИ

Опубликована 18-04-2010, 23:06 в розділ Богодухів » Життя міста
  • 0
ШАРІВКА – ГОРДІСТЬ БОГОДУХІВЩИНИ

ШАРІВКА – ГОРДІСТЬ БОГОДУХІВЩИНИ




Шарівка – особлива і незаперечна гордість усіх мешканців Богодухівського району Харківської області. Про шарівський палац написано чимало, але зовсім інша річ – відвідати ті місця, відчути музику століть, помилуватися розкішним парком. Та, побувавши там хоча б раз, потрапляєш у якусь незбагненну залежність від тієї краси. Хочеться знову і знову повертатися, милуватися і любити увесь світ...

Неперевершена Шарівка і з висоти пташиного лету: блакитні ставки, зелені ліси, охайні будиночки шарівців, білостінний палац на узвишші – все це нагадує куточок одного із графств старої шляхетної Англії. Сюди приїздять молодята з усіх куточків Богодухівщини за будь-якої пори року, бо кожній нареченій у день весілля хочеться відчути себе казковою принцесою (кращого місця годі шукати!). А раптом станеться диво? А раптом казка ніколи не скінчиться?..

Трьохсотрічна історія Шарівки оповита легендами, що межують з реальними подіями. Як свідчать архівні джерела, село засноване на початку ХVІІІ сторіччя полковим осавулом Матвієм Шарієм. Обравши собі мальовничий куточок дикого поля, осавул Охтирського полку і не здогадувався, що ту красу доведеться відстоювати, навіть ціною пролитої крові своїх підданих і розорення помешкань перших поселенців. Природній ландшафт навколо Шарівки не давав спокою переяславському полковникові Танському, котрий мав земельні володіння і своїх підданих у слободі Мурафі. Кілька разів Шарівка піддавалася розбійним нападам гайдамаків Танського, не раз горіла у вогні протистоянь.

Розбудова села, а згодом і будівництво палацу розпочалися за поміщиків Ольховських. Змучені колотнечею панів, шарівці вже давно чекали надійного господаря, «сильної руки». І дочекалися... Майор Сава Ольховський не лише давав відсіч будь-яким зазіханням на його землі, а й сам, як колись сумнозвісний полковник Танський, був не проти прихопити «нічийної», а то, навіть, і сусідської земельки. Досить згадати його тривалі протистояння з поміщиком Назаром Каразіним. Можливо така войовничість новго господаря Шарівки і була випраданою на ту пору, адже цілісність шарівського маєтку була врятована.

Не лише крутим норовом відзначався Сава Ольховський. Він був розумною і освіченою людиною. Заможна дворянська родина Ольховських вирішила і собі звити гніздо, не гірше, ніж у сусідів-поміщиків. Члени родини мали добрий смак, зналися на мистецтві і, зокрема, на західно-європейській архітектурі. Оцінити ж природній ландшафт і вікові ліси було нескладно. Як виявилося пізніше, архітектурний досвід старої Європи гармонійно поєднався з величною і спокійною красою слобожанських краєвидів.

Одночасно з початком будівництва палацу здійснювалася розбудова парку. Для цього майор Ольховський запросив умілих садівників і разом з ними проводив планування парку, особисто садив дерева і кущі. Саме за поміщика Ольховського шарівський маєток був остаточно визначений і закріплений у своїх межах.

Роки спливали, як вода у шарівських річках. Шарівка в черговий раз змінила своїх господарів. Наступними власниками маєтку стали брати Гебенштрейти. Обидва були освіченими людьми, працьовитими і енергійними. Перш ніж вкладати гроші в будивництво палацу, підняли господарство. Це вони вперше в Богодухівському повіті ввели в агротехніку підживлення полів, удосконалили грунтообробне знаряддя, першими купили і використали парову молотарку, поліпшили роботу гуральні, вивівши її до числа кращих заводів губернії.

У рукописах Харківського історико-філологічного товариства є опис звичаїв і заняття населення Богодухівського повіту:
«…занимаются кушнирством, шитьем свит, в чем особенно замечательна Шаровка (помещичье имение), где с удивительным искусством выделываются кожи молодых испанских ягнят, за что производитель получил премию на Харьковской выставке сельских произведений» (ДАХО. Ф. 2017, оп.1, од. збер. 1077, арк.13).
Однак і будівництво палацу помітно просунулось, як і розбудова парку. Брати почали завозити рідкісні рослини, які швидко приживалися на благодатній слобожанській землі.

У червні 1894 року, як повідомила губернська газета «Южный край», маєток у Шарівці придбав цукрозаводчик Леопольд Кеніг за 1 млн. 100 тисяч рублів. І хоча «цукровий король» мав розкішний палац у місті Тростянці, Шарівка настільки його вразила, що він вирішив перенести сюди свою основну резиденцію. Тож розбудова шарівського палацу продовжилася небаченими темпами. І хоча доля подарувала йому прожити менше десятка літ у новому палаці, він так багато встиг зробити, щоб шарівський палац став таким, яким ми маємо щастя бачити його зараз.

Як і все красиве та незвичайне, Шарівка оповита багатьма легендами і переказами. Це і «камінь кохання», начебто привезений господарем з берегів Чорного моря, як нагадування невірній дружині за її зраду, це й катання на санчатах із цукрової гірки серед літа – забаганка молодої дружини, це і столітній дуб – свідок неймовірних подій у дворянському гнізді. Про це розповідали кожному, хто побував у Шарівці, та є й маловідомі легенди.
Років 20 тому місцеві патріоти, залюблені у свій палац, розповідали немало цікавих історій. Одна із легенд свідчить про те, що на тому місці, де стоїть палац, татари, втікаючи від козаків, закопали скриню із золотом і коштовностями. А коли повернулися забрати награбоване, не знайшли того місця, бо заросло воно суцільними чагарниками: чи то долею не судилося ворогам забрати чуже, чи така вже плодюча земля, що все тут швидко заростає.
А ще у травні трави парку зрошені такою щедрою росою, що здається, ніби сама земля плаче. Старожили переповідали від своїх дідів і прадідів, що то сльози в’язнів, яких тримав Сава Ольховський у підвалах маєтку. Він їх або вигравав у карти, або захоплював під час нападів на сусідів. У інших легендах Сава Ольховський представлений, навіть, «синьою бородою», любителем познущатися над красунями.
Не обійшлося і без привидів. Надто вже архітектура палацу спонукає до подібних легенд і вигадок, а білі вежі палацу неначе навмисне збудовані для існування в них таємничих привидів. Втім подібні вигадки лише додають особливого шарму і неповторності архітектурному диву Слобожанщини.

На одній із старих будівель Шарівки, зведеній ще у ХІХ сторіччі, звили собі гніздо лелеки. Воно так високо в небі, що коли лелеки тріпочуть крилами, то, здається, торкаються до білих хмаринок. З давніх-давен існує повір’я, що лелеки – то обернені на птахів люди. Наші пращури вірили: лелеки приносять щастя і любов. І Шарівку птахи обрали не випадково. Тут живе краса – земна і неземна!


Наталія Могилевська

Коментарі:

Додати коментар
  • Группа: Користувачі
  • ICQ: 480196647
  • Регистрация: 20.05.2010
  • Статус: Пользователь offline
  • Комментариев: 2
  • Публикаций: 0
^
Красивый замок ))) Отреставрировать бы его полностью....
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.