Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


ВІН ЗНАЄ ЦІНУ МИРУ

Опубликована 14-02-2010, 16:00 в розділ Богодухів » Життя міста
  • 0
ВІН ЗНАЄ ЦІНУ МИРУ


У афганської війни обличчя зовсім юне. А ще - передчасно по­сивілі скроні та зранені тіло і душа. Що б там не говорили про доцільність чи недоцільність тієї війни, ми добре знаємо, що наші солдати і офіцери з честю виконували свій обов'язок. Спробуйте уявити, як важко було їм, молодим та недосвідченим там, в Афга­ністані, в зовсім чужій країні, де кожен день лилася кров, де біль і жорстокість, де був «чорний тюльпан», що перевозив цинкові домовини.

А на Батьківщині тим часом полу­м'яніли справжні тюльпани, цвіли і родили сади, колосилися і врожаїлися поля, хтось кохав, народжувались діти. Вони ж ночами під чужим небом та в короткі хвилини затишшя рахували го­дини, хвилини до повернення додому і мріяли про мир.
Мій співрозмовник - Євген Михай­лович Бережний - з тієї хороброї і відважної когорти афганців. Про таких, як він, кажуть: пройшли вогонь, воду і мідні труби. Два роки - з 1983 по 1985 рік - старший прапорщик Бережний мріяв про мир і про повернення до рідної домівки. Тоді йому не виповни­лося й 25 років, а він, начальник радіо­станції, забезпечував зв'язок з коман­дуванням, проводив небезпечними до­рогами Афгану колони військової тех­ніки. Від надійності радіозв'язку часто залежало життя десятків і сотень од­нополчан.
З тих пір минуло ще четверть віку, а йому, Євгену Михайловичу, як і тися­чам афганців, частенько сниться випа­лена війною земля, кам'яні узвишшя, за якими чатувала смерть і небезпека. А ще - вибухи снарядів і гранат. Хіба таке забувається?! Ось і Євгенові Бе­режному часто сниться січнева ніч 1984 року. Тоді колона військових ма­шин поверталася після рейду з провінції Унгур до Кабула. Здавалося, «духи» з'явилися невідомо звідки, пря­мо з ночі, хоча й надійшло повідомлен­ня по рації про напад на радянський підрозділ і пошкоджену вибухом БМП. Тільки-но витягли з бойової машини по­раненого бійця, як з боку «зеленки» по­чали стріляти. Довелося вступити в бій. Одночасно і відстрілювалися, і пере-в'язували пора­неного побрати­ма. За той пам'ят­ний бій на ка­бульській дорозі зв'язківець Бе­режний отримав медаль «За бо­йові заслуги». А згодом груди ко­лишнього афган­ця прикрасили ще дві медалі за бездоганну служ­бу.
Це лише один епізод тієї страшної війни. А скільки було випробувань на мужність і відвагу, на дружбу і надійність. Хіба забути Євгенові Ми­хайловичу, як виїхав у гори з бойовими товаришами на тиждень, а їх небезпеч­на мандрівка розтяглася на місяць. Як доводилося ділити тижневий пайок харчів і води впродовж місяця... Та були й приємні моменти тієї війни, коли пе­редавав свою посаду і радіостанцію наступникові перед поверненням на батьківщину, як свого часу приймав бойове чергування у 1983 році у Івана Корнійця - за збігом обставин теж бо-годухівця. Спогади, спогади, спогади... Від них афганцям нікуди не сховатися і позбутися їх неможливо. Вони знають ціну миру. Вони - жива історія для ни­нішнього і прийдешніх поколінь.

НАШ КОР.

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.