Мобільна версія сайту Контакти
Богодухов - городской портал
                 Сьогодні -
 
 
Ми раді бачити Вас на порталі Bogodukhov-City.com.ua

РЕКЛАМА


загрузка...

РЕКЛАМА




РЕКЛАМА


Богодухівський меценат

Опубликована 1-04-2011, 10:25 в розділ Богодухів » Життя міста
  • 0
Богодухівський меценат


Назва для вулиці – це наче її доля у контексті міста. Особливо це стосується назв на честь відомих людей. Ще століття тому лише одна вулиця в центрі Богодухова була названа іменем реальної людини, яка мешкала на Богодухівщині, людини, яка відзначилась меценатством і благодійництвом – дворянина Х.Гебенштрейта. Він так багато зробив заради розбудови Богодухова, заради краси і слави Шарівського палацу – архітектурної перлини Слобожанщини. За межами центра міста, щоправда, були ще вулиця Ярошенкова та Лещенків провулок, де стояли садиби двох братів купців Лещенків, котрі в різні періоди були міськими головами. Та це окрема тема розповіді.

Наразі важко сказати, яким чином родина Гебенштрейтів (а їх тут мешкало три поко-ління) прибула на богодухівську землю. Чи лише маєток Ольховських привабив око майбутнього мецената? На це питання дає відповідь одна смілива гіпотеза, поки що не підтверджена архівними документами. В середині ХVІІІ століття Російська Академія Наук запросила німецького вченого-ботаніка Йогана Християновича Гебенштрейта з Лейпціга до Росії. Професор Гебенштрейт погодився читати лекції з природничих знань для російських студентів. Незабаром він став в Академії Наук шанованою людиною, а в 1751 році супроводжував президента Академії Наук графа Кирила Розумовського в подорожі Україною і залишався на її теренах до 1753 року. Судячи з того, що Розумовський мав власні землі й на території Богодухівського повіту, то німецький ботанік міг по достоїнству оцінити природні багатства нашого краю, щоб прикупити трохи лісів та угідь і передати своїм нащадкам. Нам залишається лише гадати, чи мали родинні зв’язки брати Християн (за деякими архівними джерелами – Хрисанф) та Федір Йогановичі з відомим доктором природничих наук Йоганом Християновичем Гебенштрейтом.

А тим часом, ставши власниками занедбаного на ту пору палацу Ольховських, Християн і Федір взялися за його розбудову. За збігом обставин (на підтримку вище означеної гіпотези) Федір Гебенштрейт був здібним ботаніком, науковцем і практиком. Він сам підбирав дерева і квіти для Шарівського парку, керував їх посадкою, добре знався на ландшафтному дизайні. Поступово дітище Ольховського набувало європейського зразку і привабливості.

За кілька років господарювання братів Гебенштрейтів шарівська гуральня стала однією з найпотужніших на Богодухівщині. Добре йшли справи і в сільському господарстві. На їхніх полях працювали новітні грунтообробні машини і знаряддя. Брати Гебенштрейти першими почали застосовувати в агротехеніці підживлення грунту, насаджування полезахисних смуг, де це було потрібно. Немало було зроблено і для полегшення життя селян. Вони збудували в Шарівці цегляну школу і повністю її утримували, заохочували здібних учнів. Незабаром у селі виросла нова церква, подбали брати і про її оздоблення, як дбали, щоб у селі не відкривалися нові шинки, а громада жила духовно насиченим життям.

На відміну від брата Федора, Християн віддавав перевагу техніці. До захоплення залучив і свого сина Дмитра, який згодом вступив до Харківського технологічного інституту. Батько і син працювали над виготовленням діючих макетів машин. Поступово до технічних уподобань власників Шарівського маєтку приєднувалися мешканці села. Всесвітньовідомий бандурист Василь Ємець згадував, як його батько навчився у своїх господарів створювати різноманітні технічні дива. Його діючі макети локомобіля та інших машин були передані Гебенштрейтами технологічному інститутові для навчання студентів і були виставлені в музеї інституту. До речі, ім’я Християна Гебенштрейта ввійшло в історію Харківського технологічного (нині політехнічного) інституту. Десятки кращих студентів отримували стипендію імені Х.Гебенштрейта. Стипендія була запроваджена на відсотки капіталу в розмірі 6000 карбованців. Кожен студент, який навчанням і поведінкою виборов право на стипендію, отримував 285 карбованців, що на ту пору було суттєвою підтримкою у навчанні.

Не оминув Християн Гебенштрейт своєю доброчинністю і Богодухів. Ось лише один епізод його меценатської діяльності. Переді мною лежить протокол повітових земських зборів від 14 січня 1881 року. 130 років тому в Богодухові вирішувалось питання будівництва першої земської лікарні. До цього часу вона облаштовувалась у приватному будинку повітового лікаря Червінського (а згодом його вдови). На розгляд зборів було запропоновано два плани будівництва лікарні. Один запропонувала земська повітова управа кошторисом 7 тисяч рублів. Інший запропонував особисто Християн Гебенштрейт. Його пропозиція передбачала, що лікарня обійдеться земству лише в 3 тисячі рублів за умови, що будуватиме він за власним проектом без втручання повітових властей. При цьому було наголошено: якщо будівництво обійдеться менше, ніж 3 тисячі рублів, різницю Християн Йоганович поверне земській управі, якщо кошти на будівництво перевищать означену суму, то він вкладе свої гроші. Після нетривалого обговорення земські збори затвердили план Х.Гебенштрейта.

Так у Богодухові з’явилася лікарня, яка проіснувала майже століття. Судячи з добродійного внеску власника Шарівського палацу на будівництво лікарні та інших добродійних внесків на розбудову міста, Християн Гебенштрейт заслужив, щоб міська громада назвала одну із вулиць центру міста його іменем. Та ще яку вулицю! Це на її розі історично розміщалася міська ратуша, згодом міська дума, а також жіноча гімназія.

Рік потому після пам’ятних земських зборів у Християна Гебенштрейта народився онук – Георгій. Зростав малий у Шарівці, доки палац не продали цукрозаводчику Кенігу. Як і його батько та дідусь, Георгій змалечку захоплювався технікою. Його вибір життєвого шляху був очевидним: юнак вступив до Морського інженерного училища. Після закінчення училища потрапив на Російсько-японську війну. Відважно служив молодий лейтенант. Ім’я Георгія Дмитровича Гебенштрейта згадується у першому томі книги Ф.І.Булгакова «Порт-Артур», а також в ілюстрованому літописі Російсько-японської війни є його фотокартка. Під час революційних протистоянь доля кидала онука богодухівського мецената по різних військових підрозділах і флотиліях Збройних Сил Півдня Росії. В червні 1920 року він виїхав до Австрії, потім до Югославії. Помер Георгій Гебенштрейт у 1948 році в таборі для переміщених осіб. Так склалася доля представника третього покоління Гебенштрейтів – вихідців з Богодухівщини.

Кажуть, що геніальні рукописи не горять. Не горять, не відходять у вічність і добрі справи благодійників. І час від часу вдячна громада вшановує їх добрим словом і щирою пам’яттю. І хто знає, можливо прийде час, і тихій вуличці в центрі старого Богодухова повернуть її історичну назву.

Наталія МОГИЛЕВСЬКА

Коментарі:

Додати коментар
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.